Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 761/943/18
провадження № 61-18378св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського,
третя особа - виконуючий обов`язки ректора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казарін Володимир Павлович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, третя особа - виконуючий обов`язки ректора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казарін В. П., в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним та скасувати наказ від 24 листопада 2017 року № 798-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського з 04 серпня 2017 року; стягнути з відповідача на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09 серпня 2017 року по 14 березня 2019 року у розмірі 261 127,98 грн; стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 120 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 800,09 грн; зобов`язати відповідача внести запис до трудової книжки позивача про нагородження Почесною грамотою Верховної Ради України від 16 листопада 2017 року.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. 04 серпня 2017 року відповідачем видано наказ про звільнення його з роботи на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з тим, що позивач був відсутній на роботі без поважних причин, копію наказу позивач отримав 09 серпня 2017 року. Разом із тим, із 17 липня по 08 серпня 2017 року позивач перебував на лікарняному, тобто звільнення відбулось під час його тимчасової непрацездатності, у зв`язку із чим позивач оскаржив наказ про звільнення до суду. Під час судового засідання представник відповідача повідомив позивачу, що у відділі кадрів він може ознайомитися з наказом від 24 листопада 2017 року про скасування наказу від 04 серпня 2017 року № 563-к. 27 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 прибув у відділ кадрів, де йому було видано для ознайомлення наказ від 24 листопада 2017 року про скасування наказу від 04 серпня 2017 року № 563-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». При цьому позивача не було допущено до фактичного виконання попередніх обов`язків та не було надано робоче місце. У відділі кадрів пояснили такі дії тим, що позивача звільнено повторно, однак наказ про повторне звільнення йому не надали і до виконання попередніх обов`язків не допустили. 27 листопада 2017 року позивачем було підготовлено заяву про допуск до роботи та відправлено цінним листом з описом на ім`я Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Своє звільнення ОСОБА_1 вважав незаконним, оскільки при проведенні звільнення була порушена процедура, передбачена статтями 42, 43, 49-2 КЗпП України, зокрема, про скорочення посади, яку обіймав позивач, його не було повідомлено за два місяці, що передували звільненню. Оскільки звільнення ОСОБА_1 було проведено з порушенням встановленого законом порядку, він підлягає поновленню на роботі з виплатою йому на підставі статті 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, ОСОБА_1 у позові посилався на те, що порушення його прав з боку відповідача викликало у нього сильні душевні хвилювання: він тривалий час пропрацював в університеті без будь-яких зауважень, втратив роботу і в теперішній час знайти нову практично неможливо, повторне звільнення відбулося з грубим порушенням норм трудового законодавства, з 24 листопада 2017 року позивач не отримує заробітну плату і не може працевлаштуватись, що завдає йому моральної шкоди, яку він оцінив у 120 000,00 грн, які також просив стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року об`єднано в одне провадження справу № 761/30549/17 за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про визнання наказу від 04 серпня 2017 року № 563-к незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та справу № 761/943/18 (провадження № 2/761/3794/2018) за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, третя особа - виконуючий обов`язки ректора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казарін В. П., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з присвоєнням об`єднаній справі № 761/943/18.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 24 листопада 2017 року № 798-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського з 04 серпня 2017 року. Стягнуто з Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 261 127,98 грн. Стягнуто з Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн та судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1 800,09 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського проведено з порушенням вимог частин першої та другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України.
Сервіси для юристів