Ухвала КЦС ВП від 08.07.2018 року у справі №279/6459/14-ц

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 279/6459/14-ц

провадження № 61-33697св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у складі судді Коваленко В. П. від 04 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Галацевич О. М., Шевчук А. М., від 19 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила суд визнати спільним сумісним майном торгівельний контейнер № НОМЕР_1 , який складається з чотирьох металевих контейнерів (№ № НОМЕР_5, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_7), розташований на Коростенському кооперативному ринку та автомобіль «Lexus», 2007 року випуску, визнати за нею право власності на Ѕ частину автомобіля та торгівельні контейнери № № НОМЕР_6, НОМЕР_7, а за ОСОБА_2 визнати право власності на Ѕ частину вказаного автомобіля та торгівельні контейнери № № НОМЕР_5, НОМЕР_4.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 квітня 2005 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області

від 14 листопада 2014 року. Під час перебування у шлюбі сторонами було набуто вищезазначене рухоме майно, згоди щодо поділу якого ними досягнуто не було, а тому позивач просила задовольнити заявлені нею позовні вимоги.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому посилався на те, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , а саме улітку 2014 року, під час його відсутності на території України, остання без його дозволу вивезла товар із торгівельних контейнерів на суму 601 035 грн. Посилаючись на те, що цей товар придбано за спільні кошти подружжя, просив відшкодувати йому Ѕ вартості зазначеного майна у розмірі 300 517,50 грн.