Постанова
Іменем України
18 липня 2018 року
м. Київ
справа № 523/17919/15-ц
провадження № 61-21974 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представник позивача - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 13 травня 2009 року ОСОБА_5, зловживаючи його довірою, обманним шляхом, під приводом закриття щодо нього неіснуючого кримінального провадження, заволодів його грошовими коштами у розмірі 11 тис. доларів США. 26 серпня 2009 року відповідач надав слідчому свої пояснення з приводу звинувачення його у шахрайстві, в яких підтвердив отримання від нього вищевказаних грошових коштів, проте не для того, щоб закрити кримінальне провадження, а начебто для надання ним послуги з пошуку ОСОБА_6
Згідно з протоколом додаткового допиту ОСОБА_5, як обвинуваченого, від 13 січня 2010 року будь-якого письмового договору між ними не укладалося.
31 серпня 2009 року постановою слідчого слідчого відділу Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, він визнаний потерпілим. У вказаному кримінальному провадженні були отримані беззаперечні докази вини відповідача у заволодінні його грошовими коштами, а саме відео- та аудіозаписи, в яких він погоджується з тим, що отримав кошти від нього з метою вирішення питання про закриття кримінального провадження, якого у дійсності не існувало. Зазначені речові докази зникли зі слідчого відділу, що підтверджується листом першого заступника начальника слідчого відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 9 вересня 2013 року, а постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_5 повернуто на додаткове розслідування до прокуратури Приморського району м. Одеси.
Вважав, що відповідач безпідставно отримав від нього грошові кошти, оскільки, хоча ОСОБА_5 і стверджував про отримання цих коштів на виконання послуги з розшуку третьої особи, проте будь-якого письмового договору про надання таких послуг між ними не укладалося, і відповідач не є суб'єктом підприємницької діяльності, а тому він не мав право на надання таких послуг.
Сервіси для юристів