ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 1601/6226/12
провадження № 61-2905св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О., Олійник А.С., Погрібного С.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2013 року, ухвалене у складі судді Андрієць Д. Д., та рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 травня 2015 року, ухвалене у складі суддів: Карнауха П. М., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації.
В обґрунтування позову зазначила, що в період з 1991 по 2010 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та за час шлюбу ними набуто майно, яке має режим спільного майна подружжя і належить їм обом в рівних частках, зокрема: автомобіль Geely MR-7151А, номерний знак НОМЕР_1; 11/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 266 кв.м, на якій воно розташовано; шість кіосків, призначених для роздрібної торгівлі.
Так як згоди з відповідачем щодо поділу цього майна не досягнуто, вважає, що воно підлягає розподілу за рішенням суду шляхом виділення у власність ОСОБА_5 домоволодіння по АДРЕСА_1 і земельної ділянки, на якій воно розташовано, та кіосків для ведення підприємницької діяльності. У свою власність просила виділити автомобіль Geely MR-7151А, номерний знак НОМЕР_1, і, в рахунок компенсації вартості частки у майні, що виділяться відповідачу, просила визнати за нею право власності на належну ОСОБА_5 1/3 частку приватизованої ними на родину з трьох осіб квартири АДРЕСА_7 шляхом припинення права власності відповідача на цю частку нерухомого майна. Посилаючись на те, що ОСОБА_5 не проживає у спірній квартирі і не несе витрат з її утримання, зокрема, не сплачує комунальні платежі, також просила компенсувати їй витрати з оплати комунальних послуг за відповідача в розмірі 2 970,54 гривень.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Поділено набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час шлюбу майно, що є спільною власністю подружжя. Передано ОСОБА_5 і визнано за ним право власності на 11/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1. Передано ОСОБА_5 та визнано за ним право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею 266 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану по АДРЕСА_1. Передано ОСОБА_5 і визнано за ним право власності на кіоски, призначені для роздрібної торгівлі, розташовані по АДРЕСА_2 по АДРЕСА_4, по АДРЕСА_5, по АДРЕСА_6. Передано ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на автомобіль Geely MR-7151А, тип легковий седан, номерний знак НОМЕР_1. Припинено право власності ОСОБА_5 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_7. Передано ОСОБА_4 1/3 частку квартири АДРЕСА_8 належну ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 червня 2010 року, та визнано за ОСОБА_4 право власності на 2/3 часток квартири АДРЕСА_9 Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію сплачених комунальних послуг за 1/3 частку квартири АДРЕСА_7 у розмірі 2 970,54 гривень. Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування судового збору 3 219 гривень та у відшкодування витрат на проведення експертних досліджень 5 844 гривень.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності факту належності заявленого до поділу майна сторонам на праві спільної власності подружжя. Зазначаючи, що поділ майна повинен передбачати реальну і безперешкодну можливість його використання, суд виділив ОСОБА_5 11/25 часток спірного домоволодіння, інші 14/25 часток якого також перебувають в його власності, земельну ділянку під домоволодінням і кіоски, якими відповідач фактично користується. Виділяючи ОСОБА_4 у власність автомобіль, вартість якого є значно меншою вартості виділеного відповідачеві майна, суд, мотивуючи свій висновок необхідністю компенсації цієї різниці, вважав доцільним припинити право власності відповідача на 1/3 частку квартири, що отримана ним в порядку приватизації, з визнанням права власності на цю частку за позивачем.
Справа в апеляційному порядку переглядалася неодноразово.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 19 листопада 2014 року, залишеним у цій частині без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2013 року в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу між сторонами: кіосків, призначених для роздрібної торгівлі, розташованих по АДРЕСА_2 по АДРЕСА_4, по АДРЕСА_5, по АДРЕСА_6, земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) площею 266 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_2, по АДРЕСА_1, а також в частині припинення за ОСОБА_5 права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_10 та передання даної частки ОСОБА_4 з визнанням за нею права власності на 2/3 частки цієї квартири - скасовано та ухвалено в цій частині рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про поділ майна подружжя.
У частині вирішення позовних вимог про поділ домоволодіння та автомобіля останнім рішенням апеляційного суду Полтавської області від 28 травня 2015 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2013 року скасовано в цій частині та ухвалено нове, яким передано ОСОБА_5 та визнано за ним право власності на 11/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 вартістю 108 997,68 гривень. Передано ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на автомобіль Geely MR-7151А, тип легковий седан, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 40 035 гривень.Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію різниці вартості її частки в домоволодінні у розмірі 34 481,34 гривень.
Ухвалюючи рішення в частині вирішення позовних вимог про поділ домоволодіння та автомобіля, суд апеляційної інстанції виходив з того, що інші 14/25 часток спірного домоволодіння також належать ОСОБА_5, а спірним автомобілем користується ОСОБА_4, тому правильним є виділити кожному із сторін у власність окремий об'єкт, яким вони зможуть безперешкодно користуватися. Так як передані у власність відповідача 11/25 часток домоволодіння перевищують вартість переданого позивачу автомобіля, на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути грошову компенсацію вартості належної їй частки у домоволодінні.
У квітні 2016 року ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2013 року в частині поділу домоволодіння і автомобіля та рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 травня 2015 року скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та рішення апеляційного суду ухвалені з порушенням матеріального та процесуального права і не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості.
Судами не перевірено, за які кошти придбано спірні 11/25 часток домоволодіння і не враховано, що купівля цього майна відбулася за рахунок кредиту, отриманого ним особисто. ОСОБА_4 участі у придбанні майна не приймала, сам лише факт їх спільного проживання в цей період не є свідченням належності придбаних 11/25 часток домоволодіння сторонам на праві спільної сумісної власності.
Вказав на те, що він не надавав згоди на стягнення з нього грошової компенсації вартості поділеного майна і не вносив цієї компенсації на депозитний рахунок суду, що виключає можливість її стягнення. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не врахував правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у справі № 6-2811цс15, де роз'яснено, що у випадку, якщо спірне майно не може бути поділене між подружжям відповідно до їх часток, а грошова компенсація вартості частки в майні на рахунок суду не внесена, суд визначає ідеальні частки подружжя в цьому майні без реального поділу і залишає його в спільній частковій власності.
Сервіси для юристів