Ухвала КЦС ВП від 18.04.2018 року у справі №343/1048/17

Постанова

Іменем України

18 березня 2019 року

м. Київ

справа № 343/1048/17

провадження № 61-15559св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Гошівська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня

2017 року в складі судді Тураша В. А. та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2018 року в складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Бойчука І. В., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Гошівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 про визнання недійсними і скасування рішення сільської ради та свідоцтв про право власності на земельні ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що його батькові, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належали земельні ділянки площею 0,7 га (0,25 га - для обслуговування житлового будинку, 0,45 га - для ведення особистого селянського господарства) на території Гошівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області. ОСОБА_6 (батько позивача) заповів все своє майно ОСОБА_4, який спадщину прийняв, оскільки проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Разом з тим, спірні земельні ділянки рішенням сільської ради передано у власність ОСОБА_5 (матері позивача), тому вважав це рішення органу місцевого самоврядування та видані на його підставі свідоцтва про право власності на земельні ділянки такими, що порушують його спадкові права, а також суперечать нормам матеріального права.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просив: визнати недійсним та скасувати рішення Гошівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 08 жовтня 2015 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу у власність ОСОБА_5 земельних ділянок загальною площею 0,2829 га для ведення особистого селянського господарства, а саме: в урочищі «Оболоня» с. Гошів Долинського району Івано-Франківської області площею 0,1828 га та в урочищі «За селом» с. Гошів Долинського району Івано-Франківської області площею 0,1001 га; визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право власності на земельні ділянки: площею 0,1828 га в урочищі «Оболоня» с. Гошів Долинського району Івано- Франківської області від 22 жовтня 2015 року та площею 0,1001 га в с. Гошів Долинського району Івано-Франківської області від 22 жовтня 2015 року.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року в задоволенні позову про визнання недійсним рішення сесії Гошівської сільської ради Долинського району Івано- Франківської області від 08 жовтня 2015 року відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_6 (батько позивача) за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на спірні земельні ділянки, тому вони не є об'єктом спадкування і не увійшли до спадкової маси. Оскаржуване рішення Гошівської сільської ради Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2015 року прийняте одноголосно на пленарному засіданні сільської ради після обговорення з дотриманням вимог статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в межах повноважень сільської ради, є правомірним, обґрунтованим, відповідає чинним нормативно-правовим актам. Оскільки підстав для визнання недійсним та скасування рішення сільської ради не встановлено, то немає і підстав для визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на вказані земельні ділянки.

Додатковим рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2018 року відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності на земельні ділянки: площею 0,1828 га в урочищі «Оболоня» с. Гошів Долинського району Івано-Франківської області від 22 жовтня 2015 року та площею 0,1001 га в с. Гошів Долинського району Івано-Франківської області від 22 жовтня 2015 року.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивованетим, що відносно позовної вимоги про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на земельні ділянки сторони по справі подавали свої докази та давали пояснення, про що зазначено в описовій та мотивувальній частині рішення суду. Однак у резолютивній частині рішення щодо даної позовної вимоги не ухвалено рішення, тому місцевий суд вважав за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що спірна земельна ділянка площею 0,1001 га в урочищі «За селом» не була передана спадкодавцю у власність, а лише постійне користування. Сплата позивачем податку за користування земельною ділянкою не є підставою для набуття права власності чи права користування земельною ділянкою.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірні земельні ділянки передані у власність ОСОБА_6, тому вони входили до спадкового майна. ОСОБА_6 склав заповіт на користь ОСОБА_4, який спадщину прийняв, оскільки проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивач сплачував податок за спірні земельні ділянки. Сільська рада не мала права відчужувати на користь ОСОБА_5 спірні земельні ділянки.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

22 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.