Постанова
Іменем України
18 березня 2019 року
м. Київ
справа № 215/4452/16-ц
провадження № 61-1145св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Тернівскьої районної у місті КривомуРозі ради Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Тернівскьої районної у місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з 03 лютого 2006 року до 15 квітня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_7 Сторони проживають окремо. Дитина певний час проживала з матір'ю, проте з 05 вересня 2016 року проживає разом з батьком.
Позивач вважає, що син повинен проживати з ним, оскільки він має власну оселю, стабільний дохід, працює підприємцем, займається вихованням дитини, тоді як відповідач проживає у найманій квартирі. Син висловлює своє не бажання проживати з матір'ю.
На підставі викладеного ОСОБА_4 просив визначити місце проживання ОСОБА_7 з ним як батьком.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів для задоволення позовних вимог та виключних обставин, при яких неповнолітній має бути розлучений з матір'ю та визначити його місце проживання з батьком.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування судових витрат 1 378 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_7 проживає з батьком, який має стабільний та достатній заробіток, у якого наявні всі умови для проживання сина та його гармонійного розвитку. ОСОБА_7 як у розмові з психологом, так і в судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій наголошував, що з батьком йому проживати комфортніше та зручніше, а з мамою він бажає проводити час та спілкування у вихідні дні. Батько користується у неповнолітнього сина повагою та авторитетом.
ОСОБА_7 виявив свою прихильність до батька, пояснив, що мати він любить, проте бажає проживати з батьком, що є визначальним для вирішення спірного питання, оскільки визначення місця проживання дитини з батьком відповідає інтересам дитини.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд справи в апеляційному суді проведено без участі відповідача та її представника. Батько забороняє сину бачитися з матір'ю та своїм авторитетом залякав його. ОСОБА_7 любить маму, бажає з нею бачитися й спілкуватися. Відповідач має місце проживання, стабільну роботу та достатній заробіток, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Позивачем не вказано виняткових обставин, та не надано доказів, які давали підстави для розлучення дитини з матір'ю.
У лютому 2019 року ОСОБА_4 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що відповідач та її представник брали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, подали свої заперечення щодо апеляційної скарги та надавали відповідь на запитання апеляційного суду. Відповідач та її представник були повідомлені належним чином про розгляд справи в суді апеляційної інстанції. За останні три роки відповідач лише двічі зустрічалася з сином, вона не піклується вихованням дитини. ОСОБА_7, який давав пояснення в судовому засіданні в апеляційному суді, вказував, що хоче жити з батьком та бачитися з матір'ю. ОСОБА_7 також вказував, що мати не дозволяє ані бачитися з батьком, ані спілкуватися з ним, натомість батько дозволяє. ОСОБА_7 не хоче проживати разом з матір'ю, оскільки остання іноді його б'є та сварить навіть за його прихильність до батька.
14 лютого 2019 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Сервіси для юристів