Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
місто Київ
справа № 150/460/17
провадження № 61-23221св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Бабчинецька середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Чернівецького району Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Матківської М. В., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у липні 2017 року звернулася до суду з позовом до Бабчинецької середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чернівецького району Вінницької області (далі - Бабчинецька СЗШ) про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 09 квітня 2012 року її прийнято на посаду прибиральниці службових приміщень Бабчинецької СЗШ, про що зроблено запис у трудовій книжці, заведеній 15 січня 1992 року, серії НОМЕР_1 . Наказом від 14 липня 2017 року № 48 її звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю переведення за її згодою на іншу роботу.
Вважаючи, що цей наказ виданий з порушенням норм трудового права, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила скасувати наказ від 14 липня 2017 року № 48 про її звільнення, поновити її на посаді прибиральниці службових приміщень Бабчинецької СЗШ, стягнути із Бабчинецької СЗШ на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Бабчинецька СЗШ заперечувала проти задоволення позову, вважаючи позов необґрунтованим.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 та скасовано наказ від 14 липня 2017 року № 48 про її звільнення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прибиральниці службових приміщень Бабчинецької СЗШ. Стягнуто із Бабчинецької СЗШ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі. У задоволенні позовних вимог про стягнення із Бабчинецької СЗШ на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Суд першої інстанції вважав обґрунтованими обставини, на які посилалася позивач як на підставу своїх вимог про скасування наказу від 14 липня 2017 року № 48 року про її звільнення, поновлення на посаді прибиральниці службових приміщень Бабчинецької СЗШ, стягнення із Бабчинецької СЗШ на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі. У частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів наявності моральних страждань ОСОБА_1 , втрати життєвих зв`язків, що б вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, дійшов висновку про відсутність законних підстав для відшкодування Бабчинецькою СЗШ моральної шкоди, як це передбачено статтею 237-1 КЗпП України.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу Бабчинецької СЗШ задоволено. Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Бабчинецької СЗШ про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді відмовлено.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що порядок вивільнення працівників відповідачем не порушений, оскільки позивача повідомлено за два місяці про наступне вивільнення, при цьому відповідач виконав свій обов`язок щодо працевлаштування працівника, що підлягає вивільненню відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України та правомірно видав наказ про її звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. З урахуванням характеризуючих даних, відповідачем вірно взято до уваги інформацію щодо відсутності у позивача утриманців, наявності у сім`ї ОСОБА_1 інших працівників з самостійним заробітком, а саме чоловіка, що свідчить про відсутність у неї, на відміну від інших працівників, переваг на залишення на роботі, визначених статтею 42 КЗпП України. Доводи ОСОБА_1 відносно того, що в установі фактично скорочення штату не відбулося, відхилені, спростовані матеріалами справи, зокрема наказом від 03 квітня 2017 року № 22 «Про приведення у відповідність до штатного розпису чисельність та штат працівників».
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Сервіси для юристів