Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 757/23249/17-ц
провадження № 61-22829св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк», правонаступником якого апеляційним судом залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Новокиївське»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Панамедікус»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , на ухвалу Київського апеляційного суду в складі суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., від 16 жовтня 2019 року щодо вирішення питання правонаступництва,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ПАТ «Старокиївський банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Панамедікус», про визнання недійсним іпотечного договору.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 19 грудня 2013 року за попереднім договором ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 066 250 грн (еквівалент 250 000 доларів США) та зобов`язався продати йому нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 186,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 161,90 кв.м.
Згідно додаткової угоди до попереднього договору строк повернення ОСОБА_2 коштів ОСОБА_1 подовжено до 10 червня 2014 року.
В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за попереднім договором (з усіма змінами та доповненнями до нього) банк, згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. 23 квітня 2014 року та зареєстрованого в реєстрі за № 91, передав в іпотеку ОСОБА_1 належну банку на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка складається з трьох житлових кімнат загальною площею 161,90 кв.м, житловою площею 107,30 кв.м. Згідно Договору іпотеки оціночна та ринкова вартість квартири дорівнюють одна одній та складають 4 738 845, 76 грн. За особистим зобов`язанням ОСОБА_2 щодо продажу об`єктів нерухомості ОСОБА_1 або повернення йому сум грошових коштів за попереднім договором банк поручився власним майном та передав в іпотеку ОСОБА_1 об`єкт нерухомості за договором іпотеки, що відповідає критеріям нікчемності правочинів, передбачені пунктами 1 та 5 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що діяла з 11 липня 2014 року до 12 серпня 2015 року).
Таким чином, позивач вважає договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. 23 квітня 2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 916 є нікчемним. Спостережна рада ПАТ «Старокиївський банк» не приймала рішення стосовно укладення спірного іпотечного договору, що є порушенням статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства» та статутних документів банку. В результаті вказаного договору та попереднього договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відбувся перехід права власності на належне банку майно. При цьому ОСОБА_2 зобов`язувався продати ОСОБА_1 майно, яке йому не належало і було власністю банку. Крім того, відсутні будь-які документи, які б підтверджували намір ОСОБА_2 придбати у банка майно, з метою його подальшого перепродажу третім особам. Також, як вже зазначалося банком в поясненнях до матеріалів справи, ОСОБА_2 на момент укладення вказаних угод був одним з основних акціонерів банку та головою Наглядової Ради Банку. Позивач вважає, що вказані договори мали на меті відчуження майна банку на користь ОСОБА_1 , при цьому розрахунок за майно був проведений між ОСОБА_1 та безпосередньо ОСОБА_2 , а не банком як власником відчуженого майна.
Сервіси для юристів