Постанова
Іменем України
16 травня 2018 року
м. Київ
справа №662/658/15-ц
провадження № 61-2521св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області у складі судді Марківського О. В. від 20 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 30 березня 2016 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Капітана І. А., Колісніченка А. Г.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 14 лютого 2007 року позивач передала працівнику ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 9 290,00 грн з метою внесення їх на депозитний рахунок НОМЕР_1. Відповідно до умов договору ОСОБА_5 розписалась в ощадній книжці, однак грошові кошти на рахунок позивача не внесла, а умисно розтратила їх, незаконно передавши іншим клієнтам банку як належні їм виплати за відсотками вкладу.
Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року ОСОБА_5 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 200, частиною першою, другою, третьою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), зокрема, за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем; незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення; підроблення документів, печаток, штампів та бланків; збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів. Оскільки гроші позивачу не повернуто, а шкода останній завдана злочином, вчиненим працівником відповідача під час виконання службових обов'язків, ОСОБА_2 просить стягнути із відповідача майнову шкоду у розмірі 28 975,00 грн та відшкодувати 25 000,00 грн моральної шкоди.
У заяві від 20 липня 2015 року позивач збільшила розмір позовних вимог з урахуванням інфляційних втрат на підставі статті 1192 ЦК України та частини другої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі - ЦПК України 2004 року). На обґрунтування розміру майнових збитків навела розрахунок позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок «знецінення депозитного вкладу», наявного в матеріалах справи. Таким чином, загальний розмір шкоди, який підлягає стягненню з урахуванням інфляції становить 30 940,00 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у сумі 28 975,00 грн, яка складається з основного боргу у розмірі 9 290,00 грн та суми коштів знецінення внаслідок інфляції за період з лютого 2007 року по 20 серпня 2015 в розмірі 19685,00 грн. В частині стягнення відшкодування моральної шкоди в позові відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, оскільки факт завдання такої шкоди встановлено вироком суду, що набрав чинності. Суд виходив із доведення позивачем упущеної вигоди. Задовольняючи вимоги позивача в частині збитків, суд погодився з доводами ОСОБА_2 про те, що реальна вартість втраченого майна - суми депозиту - має бути визначена з урахуванням зміни купівельної спроможності грошей у зв'язку з інфляцією, тому підлягає відшкодуванню на підставі статей 22, 1192 ЦК України. Відмовляючи у позові в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що остання не надала належних та допустимих доказів, які свідчать про завдання їй моральної шкоди саме розтратою та привласненням працівником банку - ОСОБА_4 спірних коштів.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 06 жовтня 2015 року рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 серпня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову у вказаній частині. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, не врахував тривалість часу від моменту завдання шкоди і до часу відновлення майнових прав ОСОБА_2, не звернув уваги на те, що позивач тривалий час позбавлена можливості користуватися належними їй коштами, змушена докладати додаткові зусилля для відновлення свого права, як у кримінальному провадженні при встановленні вини обвинуваченого співробітника банку - ОСОБА_4, так і у цивільному провадженні щодо стягнення з відповідача належних ОСОБА_2 коштів.
03 лютого 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 06 жовтня 2015 року скасовано та передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Сервіси для юристів