Постанова КЦС ВП від 15.11.2018 року

09.06.2020
Автор:
Переглядів : 371

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 755/10295/17

провадження № 61-24944св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Яровенко Н. О., від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., від 11 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

10 липня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про встановлення факту щодо форми власності на спадкове майно.

У поданій заяві заявник просив встановити факт щодо форми власності на спадкове майно, з метою визначення особистих прав і обов'язків останнього в частині вирішення питання, що стосується володіння та розпорядження спадковим майном.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_4 про встановлення факту щодо форми власності на спадкове майно.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що із поданої заявником заяви вбачається спір про право, у тому числі між заявником та ОСОБА_5, що підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не було допущено порушень норм процесуального права. Районним судом правильно відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки із заяви ОСОБА_4 вбачається спір про право, який виник між заявником та іншим співвласником домоволодіння.

07 листопада 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі було встановлено обставини справи. Судом першої інстанції передчасно відмовлено заявнику у відкритті провадження у справі, оскільки встановлення факту щодо форми власності на спадкове майно не вплине на права та обов'язки третіх осіб, зокрема особи, яка є власниками іншої частини будинку. Спір між співвласниками будинку відсутній.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту щодо форми власності на спадкове майно з метою визначення особистих прав і обов'язків останнього щодо володіння і розпорядження спадковим майном.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Ірпінського бюро технічної інвентаризації № 9751497 від 04 лютого 2006 року будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з надвірними будівлями та спорудами належав ОСОБА_7 у частці 1/2 з формою власності приватна спільна часткова та ОСОБА_5 у частках 1/4 та 1/4 з формою власності приватна спільна часткова.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем майна ОСОБА_7, а саме: 1/2 частки будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст