Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 452/3844/14
провадження № 61-21534св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первинним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первинним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідач за позовом ОСОБА_3 - Самбірська міська рада Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області у складі судді Казана І. С. від 09 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П. від 13 лютого 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Самбірською міською радою Львівської області 10 травня 2012 року, вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який було у 1975 році збудовано батьками сторін. Зі згоди батьків ОСОБА_5 у 1983 році був зареєстрований у вказаному будинку, де проживав до 2001 року.
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 не проживає у належному їй житловому будинку без поважних причин понад встановлений законом строк, що перешкоджає їй у користуванні та розпорядженні майном, ОСОБА_1 просила визнати його таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 , усунути їй перешкоди в користуванні та розпорядженні цим будинком та скасувати його реєстрацію у цьому будинку.
У квітні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому посилався на те, що у 1983 року зі згоди батьків був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 . Після смерті матері у 1993 році його сестра ОСОБА_1 у вказаному будинку не проживала, не здійснювала управління спадковим майном та не брала жодної участі в його утриманні. Після смерті батька у 2004 році відповідач почала чинити йому перешкоди у користуванні житловим будинком, але він продовжував проживати в ньому та вести домашнє господарство.
Посилаючись на те, що вказаний будинок є єдиним його місцем проживання, а дії відповідача порушують його право на житло, ОСОБА_5 просив визнати за ним право на проживання і користування житловим будинком АДРЕСА_1 та вселити його у цей будинок.
У травні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та Самбірської міської ради Львівської області, у якому зазначав, що будинок АДРЕСА_1 було збудовано батьками у 1975 році, але в експлуатацію здано не було. Під час проживання у будинку він з батьками вів спільне господарство, вони мали спільний бюджет, доглядали худобу та обробляли земельну ділянку. Після смерті матері у 1993 році їх батько ОСОБА_6 , він та його сестра ОСОБА_7 залишились проживати у спадковому будинку. Таким чином, він фактично прийняв спадщину та успадкував 1/6 частини цього будинку. Сестра ОСОБА_1 проживала у Росії та прибула в Україну тільки 30 травня 1994 року, тому не прийняла спадщину на час смерті матері. Після смерті їх батька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на належне йому майно. На час смерті батька він постійно проживав та був зареєстрований у спадковому будинку, що свідчить про прийняття ним спадщини після смерті батька у розмірі 1/3 частини. Як йому стало відомо, 19 квітня 2012 року виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області було прийнято рішення № 182, відповідно до якого на ОСОБА_1 оформлено право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 із господарськими спорудами, а 10 травня 2012 року - видано свідоцтво про право власності на житловий будинок.
Посилаючись на вказані обставини, а також те, що виконавчий комітет міської ради станом на квітень 2012 року не мав повноважень оформлювати право власності на об`єкти нерухомого майна, із урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_5 просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 19 квітня 2012 року № 182; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_1 Самборською міською радою Львівської області 10 травня 2012 року; скасувати реєстрацію права власності за нею на вказане нерухоме майно; визнати за ним право забудовника 1/2 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на 1/2 ідеальної частини цього нерухомого майна, як спадкоємця за законом після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право власності на 1/2 ідеальної частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0582 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2015 року вищезазначені позови було об`єднано в одне провадження.
Сервіси для юристів