Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 2-269/11
провадження № 61-40468св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
скаржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
особа, дії якої оскаржуються: головний державний виконавець Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настич Р. М.,
стягувачі: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова, військова частина А1479,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2018 року у складі судді Овчарика В. М. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2017 року боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Ічнянського РВ ДВС ГТУЮ в Чернігівській області Настича Р. М. та просили визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Настича Р.М., яка полягає в неповерненні виконавчого документа стягувачеві - КЕВ м. Чернігів після нездійснення останнім авансування витрат на виконавче провадження в сумі 203 045 грн.; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Настича Р. М., які полягають у подальшому вчиненні виконавчих дій після нездійснення стягувачем авансування витрат на виконавче провадження в сумі 203 045 грн., а також зобов'язати головного державного виконавця Настича Р. М. усунути допущені порушення шляхом винесення постанови про повернення стягувачеві виконавчого листа №2-269, виданого Ічнянським районним судом Чернігівської області 10 травня 2012 року, на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Свої вимоги мотивували тим, що на виконанні в Ічнянському РВ ДВС перебуває виконавчий лист №2-269 від 10 травня 2012 року про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту ділянку загальною площею 0,0128 га, яка розташована по АДРЕСА_1 під будівлею магазину і яка перебуває в постійному користуванні в/ч А-1479 та привести земельну ділянку до попереднього стану в якому та перебувала до проведення будівельних робіт. Державним виконавцем Настич Р. М. було винесено постанову від 14 березня 2016 року про залучення експерта Пінчук Н. О. для участі у виконавчому провадженні, а 04 жовтня 2016 року направлено листа КЕВ м. Чернігова про авансування коштів в сумі 203 045 грн. згідно висновку експерта №С-114 від 10 серпня 2016 року, однак таке авансування до цього часу стягувачем не здійснено. Проте державним виконавцем безпідставно не прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та він продовжує вчиняти виконавчі дії, надавши незаконну перевагу КЕВ м. Чернігів та вч А-1479. Скаржники вважають, що було порушено баланс між особою та державою, що вказує на ознаки допущеного порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 червня 2018 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист №2-269/11 від 04 листопада 2011 року, виданий Ічнянським районним судом Чернігівської області 10 травня 2012 року, було направлено до виконавчої служби для виконання в період дії Закону України «Про виконавче провадження», чинного станом на 10 травня 2012 року, тому застосування Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, який набрав чинності лише 05 жовтня 2016 року, щодо авансування витрат виконавчого провадження за рахунок стягувачів є необґрунтованим, оскільки відповідно до пункту 6 та пункту 7 розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» за №1404-19 від 02 червня 2016 року виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим законом, мають бути завершеними в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Крім того, порядок повернення самовільно зайнятих земельних ділянок врегульовано положеннями статті 212 ЗК України, згідно якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Сервіси для юристів