Постанова
Іменем України
15 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 640/7052/16-ц
провадження № 61-4678св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Мегабанк»,
третя особа - Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року в складі судді Чередник В. Є. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року в складі суддів: Пономаренко Ю. А., Шевченко Н. Ф., Кокоші В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк»), треті особи: Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Київський ВДВС Харківського МУЮ), про визнання права власності на автомобіль, виключення з акту опису та арешту майна.
Позовна заява мотивована тим, що 24 червня 1999 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Passat, який за згодою сторін оформлено у вигляді довіреності. На підтвердження цього договору купівлі-продажу ОСОБА_5 надав розписку, згідно з якою останній продав ОСОБА_4 вказаний автомобіль за 28 000 грн. Старшим державним виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ накладеного арешт на спірний транспортний засіб відповідно до виконавчого листа від 24 січня 2011 року, виданого Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 998 877 грн 80 коп. 15 січня 2016 року на адресу позивача направлено вимогу державного виконавця Київського ВДВС Харківського МУЮ про передачу на реалізацію вказаного вище транспортного засобу. ОСОБА_4 вважає, що автомобіль Volkswagen Passat належить йому, оскільки він був придбаний за власні кошти у ОСОБА_5
На підставі викладеного ОСОБА_4 просив: визнати за ним право власності на автомобіль Volkswagen Passat; виключити з акта опису та арешту майна від 30 квітня 2013 року вказане вище майно.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Надана ОСОБА_5 розписка не є підтвердженням переходу права власності на спірний автомобіль від останнього до ОСОБА_4, оскільки позивач в установленому законом порядку не здійснив державну реєстрацію автомобіля на своє ім'я, не отримав на нього правовстановлюючі документи, сторони не укладали договір купівлі-продажу у встановленій законом формі, у зв'язку з чим не відбулось переходу права власності на спірний автомобіль.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. ОСОБА_4 не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про його право власності на спірний автомобіль.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що 24 червня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично укладено договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Passat, що підтверджується розпискою, а довіреність, видана останнім, є удаваним правочином з метою приховати інший правочин. З 2002 року на спірному автомобілі після його незаконного заволодіння пошкоджено номер кузова, тому позивач не міг його зареєструвати у визначений законом спосіб.
У грудні 2016 року ПАТ «Мегабанк» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що видана ОСОБА_5 довіреність та розписка не є доказом укладення між останнім та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу та, відповідно, переходу права власності на спірний транспортний засіб.
31 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Сервіси для юристів