Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 200/19766/16-ц
провадження № 61-4313св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2018 року у складі судді Шевцової Т. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 26квітня 1985 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 . Під час перебування в шлюбі вони за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 1997 року придбали квартиру АДРЕСА_1 . 12 січня 1998 року ОСОБА_2 без її згоди продав зазначену квартиру своїй матері - ОСОБА_4 . Зазначала, що про укладення відповідачем спірного договору їй стало відомо лише у квітні 2016 року, коли у поштовій скриньці вона виявила копію позовної заяви ОСОБА_3 . Просила визнати зазначений правочин недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України у цивільній справі №6-1587цс16 відсутність згоди одного з подружжя на відчуження спільного майна сама по собі не може бути підставою для визнання договору недійсним - інший з подружжя в такому випадку має право на компенсацію вартості своєї частки. Тому позивач має право позиватися до свого колишнього чоловіка з вимогою про відповідну компенсацію вартості 1/2 частини квартири. Враховуючи те, що її колишній чоловік (відповідач) повністю визнає її позов та успадкував 1/2 частину спірної квартири - грошей від примусового продажу належноїйому частки вистачить для «поновлення порушеного права» його колишньої дружини. Тому суд вважає, що позивач не довела наявність підстав для визнання спірного правочину недійсним. Щодо пропуску спливу строку позовної давності, то суд вважає, що позивач його пропустила безпідставно. Вимогу про поновлення строку для захисту свого права цивільного позивач не заявляла. Жодних поважних причин пропуску позовної давності позивач та її представник суду не навели, а тому сплив строк позовної давності для захисту судом права позивача з приводу оскарження спірного правочину. Але суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову по суті, а не за строком.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Сервіси для юристів