Постанова
Іменем України
14 червня 2018 року
м. Київ
справа № 753/21049/16-ц
провадження № 61-92св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-20»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року в складі судді Коренюк А.М. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року в складі суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-20» (далі - ЖБК «Молодіжний-20») про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та права власності на його частку.
Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у шлюбі з 14 травня 1988 року до 09 березня 1993 року та у них 03 листопада 1988 року народилася дочка ОСОБА_6 У період шлюбу сторони вирішили придбати житло шляхом пайової участі у його будівництві. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжили проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період 01 квітня 1993 року до 23 листопада 2013 року, спільно сплачували пайові внеси за квартиру АДРЕСА_1 29 березня 1994 року відповідач отримала ордер на вказану квартиру, а 05 грудня 2007 року - свідоцтво про право власності на цю квартиру. Оскільки сторонами набуто спірну квартиру в період спільного проживання без реєстрації шлюбу, тому вона є спільним сумісним майном.
На підставі викладеного, з урахування уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просив встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з 01 квітня 1993 року до 23 листопада 2013 року; визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні правові підстави вважати, що спірна квартира набута подружжям у період шлюбу, оскільки частина коштів сплачена у період перебування сторін у шлюбі, решта сплачена відповідачем після розірвання шлюбу. Разом з тим, не можливо встановити факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період до січня 2004 року в силу вимог норм матеріального права, які були чинними в указаний період. Також позивачем не подано доказів спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2004 року до 23 листопада 2013 року.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що КпШС Української РСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. Отже, факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до 01 січня 2004 року однією сім'єю не має юридичного значення як підстава для визнання набутої в 1995 році квартири спільним сумісним майном подружжя. Спірна квартира набута відповідачем частково в період шлюбу, а інша частина - після розірвання шлюбу між сторонами.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що перші два пайові внески були здійснені в період, коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. В подальшому сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та сплачували внески за квартиру разом за спільні кошти.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У січні 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
Сервіси для юристів