Постанова КЦС ВП від 28.02.2018 року у справі №727/2187/16-ц

Постанова

Іменем України

14 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 727/2187/16-ц

провадження № 61-3951св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вікна Строй»,

третя особа - департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 липня 2016 року в складі судді Чебан В. М. та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 9 вересня 2016 року в складі суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна Строй» (далі - ТОВ «Вікна Строй») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 червня 2016 року залучено до участі в справі третю особу - департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради.

Позовна заява мотивована тим, що з 1 травня 2011 року ОСОБА_2 працював у ТОВ «Вікна Строй» на посаді збиральника металопластикових та алюмінієвих конструкцій. 7 квітня 2015 року позивач отримав повістку про призов на строкову військову службу, про що повідомив відповідача. Наказом ТОВ «Вікна Строй» від 10 квітня 2015 року № 06-к ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку з призовом на строкову військову службу. Вказував, що відповідачем не враховано заборони щодо звільнення працівників, які проходять військову службу під час мобілізації, а тому вказаний вище наказ суперечить нормам трудового законодавства.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просив визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Вікна Строй» від 10 квітня 2015 року № 06-к; поновити його на посаді збиральника металопластикових та алюмінієвих конструкцій у ТОВ «Вікна Строй»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу (за весь час призову) в розмірі 20 530 грн 07 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у період виникнення спірних правовідносин (квітень 2015 року) до осіб, призваних на строкову військову службу відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», гарантії та компенсації, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, не застосовувалися. Позивач призваний на строкову військову службу на загальних підставах, а тому його звільнення відбулось відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 9 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач був призваний на строкову військову службу за призовом, а не у зв'язку з мобілізацією, тому він не мав пільг, передбачених частиною третьою статті 119 КЗпП України. Позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 був призваний на строкову військову службу під час мобілізації (п'ятої хвилі), яка проходила з 10 квітня 2015 року по 8 червня 2015 року, тому на нього поширюються гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України. Судами залишено поза увагою, що у період звільнення позивача проходила п'ята хвиля мобілізації, що підтверджується Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 113-VIII «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VIII, який набрав чинності 20 січня 2015 року.

У лютому 2017 року ТОВ «Вікна Строй» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що позивач був призваний на строкову військову службу не під час мобілізації, а тому на нього не поширюються норми частини третьої статті 119 КЗпП України. ОСОБА_2 особисто написав заяву про звільнення його з роботи у зв'язку з призовом на строкову військову службу, а тому його твердження щодо незаконного звільнення є необґрунтованим.

26 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.