Постанова
Іменем України
14 січня 2019 року
м. Київ
справа № 751/4312/16-ц
провадження № 61-9737св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 02 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Тагієва С. Р., Шевченка В. М.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовами до ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину. Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 травня 2016 року вказані справи об'єднано в одне провадження (т. 1, а. с. 26-27,).
05 серпня 2016 року у судовому засіданні ОСОБА_5 подав зустрічний позов до ОСОБА_4 про звільнення від обов'язку сплати аліментів.
Позов ОСОБА_4 обґрунтовано тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, від якого мають дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина проживає з нею, а з ОСОБА_5 рішенням суду стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку.
Вказаної суми аліментів недостатньо для належного утримання дитини. Після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів позивач дізналася про значну кількість нерухомого і рухомого майна у ОСОБА_5, тому розмір стягнутих аліментів має бути збільшено.
ОСОБА_4 здійснюються додаткові витрати на утримання дитини, оплата витрат з розвитку здібностей дитини, витрати на оздоровлення та відпочинок дитини. ОСОБА_5 має відшкодувати позивачу частину понесених додаткових витрат на дитину, тому просить збільшити розмір стягнутих аліментів на утримання дитини, стягнувши з ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1 500,00 грн, а також стягнути на її користь з ОСОБА_5 6 990,00 грн додаткових витрат на дитину та понесені нею судові витрати.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про звільнення від обов'язку сплати аліментів залишено без розгляду.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2016 року в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обґрунтованість вказаних позовних вимог позивачем не доведено, оскільки згідно з положеннями частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року, які регламентують обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 02 грудня 2016 року рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14вересня 2016 року скасовано в частині відмови в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення додаткових витрат на дитину, пов'язаних із відвідуванням нею занять у «Студії РозУмка». Позов в цій частині задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 380.00 грн у рахунок відшкодування додаткових витрат на дитину, пов'язаних із відвідуванням нею занять в «Студії РозУмка». Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14 вересня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення в частині відмови в позові про стягнення додаткових витрат на дитину, пов'язаних із відвідуванням нею занять у «Студії РозУмка», виходив з того, що вказані витрати є додатковими витратами на дитину, викликані особливими обставинами, а саме розвитком здібностей дитини, тому стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 380,00 грн у рахунок відшкодування додаткових витрат на дитину, пов'язаних із відвідуванням нею занять у «Студії РозУмка», підтверджені товарними чеками від 12 вересня 2014 року № 1209, від 14 жовтня 2014 року № 1410, від 11 листопада 2014 року № 1111, від 10 лютого 2015 року № 1002 (т. 2, а. с. 174, 174).
У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просив скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5
У лютого 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції при стягненні з відповідача додаткових витрат на розвиток здібностей дитини помилково застосував положення статті 185 СК України без взаємозв'язку з положеннями статті 141 СК України, що регламентують рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають батьки у шлюбі та чи проживають разом з дитиною, а також без урахування положень частини першої статті 157 СК України, якими передбачено вирішення питання виховання дитини батьками спільно.
Сервіси для юристів