Ухвала КЦС ВП від 06.06.2018 року у справі №750/12868/16-ц

Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 750/12868/16-ц

провадження № 61-23123 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня 2017 року у складі суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Тагієва С. Р.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача борг за договором позики від 29 жовтня 2014 року в сумі 78 191,10 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору та 50 грн в рахунок відшкодування вартості довідки від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Позов мотивовано тим, що 20 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно умов якого останній отримав у борг грошові кошти в сумі 38 000 грн, що еквівалентно 2 934 доларів США з умовою їх повернення до 15 листопада 2014 року. У встановлений договором строк відповідач борг не повернув. У зв'язку з чим, позивач, посилаючись на положення частини другої статті 533 ЦК України просив стягнути борг в сумі 78 191,10 грн, що еквівалентно 2934 доларам США станом на день подання позову.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2017 року у складі судді Супруна О. П. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29 жовтня 2014 року в сумі 78 191,10 грн та 781,91 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки отримання відповідачем від позивача 38000 грн за договором позики та невиконання ним зобов'язання щодо повернення коштів підтверджується матеріалами справи, а доводи відповідача про відсутність у нього боргових зобов'язань перед позивачем не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за розпискою від 29 жовтня 2014 року.

Визначаючи суму боргу у грошовому еквіваленті до долара США суд виходив з того, що відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, сума, що підлягає сплаті відповідачем за розпискою, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, оскільки інший порядок її визначення не встановлений договором. Станом на 28 грудня 2016 року (день подачі позову) офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України, становив 26,65, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у сумі 78191,10 грн. (еквівалент 2934 доларів США).

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції змінено.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 29 жовтня 2014 року у сумі 38 000 грн, 380 грн судового збору за подання позовної заяви та 421,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що за змістом розписки відповідач отримав у борг від позивача 38 000 грн, які еквівалентні 2 934 доларам США та зобов`язується повернути борг до 15 листопада 2014 року. Тобто, відповідачем від позивача, згідно розписки, фактично було отримано у борг 38 000 грн, тому саме ця сума підлягає поверненню та, відповідно стягненню з відповідача.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалене ним із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.