Постанова
Іменем України
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 466/1996/19
провадження № 61-17810св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», державний реєстратор Львівської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бойко Христина Романівна,
третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), державного реєстратора Львівської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» (далі - КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу») Бойко Х. Р., третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та відновлення попередніх записів, у якому просила:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44608112 від 14 грудня 2018 року 10:26:10, реєстратора Бойко Х. Р., КП «Реєстрація майна та бізнесу», про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1
- скасувати реєстраційний запис від 11 грудня 2018 року № 29442822, вчинений реєстратором Бойко Х. Р., КП «Реєстрація майна та бізнесу», про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк»;
- поновити відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що позивач була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2007 року № 4115. Між позивачем як позичальником та AT «Укрсоцбанк» як позикодавцем укладений кредитний договір від 26 лютого 2008 року, виконання зобов`язань за яким забезпечувалось договором іпотеки серія та номер: 1259, 1260, укладеним 26 лютого 2008 року.
Відповідно до підпункту 4.5.3 договору іпотеки встановлено такий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Кредитний ліміт за вказаним договором встановлено у сумі 27 000,00 доларів США. Розміру заборгованості за вказаним договором на момент прийняття оскаржуваного рішення та реєстрації позивачу невідомо.
Відповідно до копії виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 17 березня 2011 року № 6-1303/10, із позивача на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») стягнуто 756 449,54 грн та 3 964,49 грн третейського збору. Такий виконавчий лист виданий на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 лютого 2010 року. Позивач стверджувала, що їй не надходило вказане рішення третейського суду, інших документів, щодо яких можна було б встановити розмір заборгованості перед відповідачем, позивач не має. Їй також невідомо, за якою вартістю AT «Укрсоцбанк» набуло у власність квартиру. Документів про визначення вартості квартири відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» позивачу не надходило. Проте згідно з іпотечним договором від 06 лютого 2008 року заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в еквіваленті 109 366,34 доларів США.
Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07 липня 2004 року. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Позивач звертала увагу, що 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Сервіси для юристів