Постанова
Іменем України
12 вересня 2018 року
місто Київ
справа № 154/948/16
провадження № 61-4497ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В.О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», Відділ державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Данилюк В. А., Матвійчук Л. В. та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 серпня 2016 року у складі судді: Лященка О. В. та рішення Апеляційного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Данилюк В. А., Матвійчук Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк», банк), Відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС, державна виконавча служба), ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів.
Позов обґрунтовувався тим, що ОСОБА_3 придбав на прилюдних торгах з реалізації арештованого майна нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 217 425, 00 грн. Попередньо це нерухоме майно для забезпечення виконання кредитних зобов'язань передано його власником ОСОБА_5 в іпотеку відповідачу ПАТ «Креді АгрікольБанк».
Після продажу квартири з прилюдних торгів ВДВС залишено на своєму рахунку 16 859, 30 грн у вигляді виконавчого збору та витрат, а інша частина грошових коштів перерахована на банківські рахунки: кредитодавця ПАТ «Креді Агріколь Банк» - 167 951, 95 грн; Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (далі - ПП «Нива-В.Ш.», торгуюча організація) - 32 613, 75 грн, яке безпосередньо проводило прилюдні торги.
За рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області
від 11 червня 2014 року у цивільній справі № 154/330/14-ц прилюдні торги визнано недійсними, проте сторін правочину не повернуто в попередній стан, позивачу не повернуто грошові кошти, витрачені на придбання нерухомого майна.
За таких обставин, вважаючи, що банк й державна виконавча служба набули та тривалий час користуються його грошовими коштами без достатніх підстав, позивач просив суд стягнути з них на свою користь 217 425, 00 грн, які він сплатив за квартиру, продану йому з прилюдних торгів, а також 162 505, 58 грн інфляційних нарахувань на цю суму.
Також ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_5, попереднього власника придбаної ним квартири, 31 000, 00 грн понесених збитків за неможливість користуватись придбаною квартирою більше року.
Позивач зазначав, що в результаті наведених дій та численних судових процесів державною виконавчою службою та ОСОБА_5 йому завдано моральну шкоду, відшкодування якої визначив у розмірі 68 101, 86 грн.
Позивач визначив правовими підставами позову положення статей 23, 216, 317, 334, 346 Цивільного кодексу України.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 серпня 2016 року позов задоволено частково. Судом стягнуто з ПАТ «Креді Агріколь Банк» на користь ОСОБА_3 167 951, 95 грн грошових коштів, отриманих банком від реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, 125 528, 97 грн інфляційних нарахувань. Стягнуто з ВДВС на користь ОСОБА_3 16 859, 30 грн, отриманих від реалізації квартири з прилюдних торгів, та 12 600, 81 грн інфляційних нарахувань. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що оскільки публічні торги, на яких позивач придбав квартиру, визнані судом недійсними та скасовано його право власності на придбану квартиру, то понесені ним витрати підлягають стягненню в порядку реституції з урахуванням індексу інфляції. Доводи позивача про неможливість здати квартиру в оренду за ціною 2 000, 00 грн щомісячно протягом 15, 5 місяців не підтверджені доказами, а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_5 збитків у сумі 31 000, 00 грн задоволенню не підлягають. Також не підлягає відшкодуванню моральна шкода у зв'язку із недоведенням її спричинення відповідачами у визначеному позивачем розмірі.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції у частині стягнення з банку та державної виконавчої служби інфляційних нарахувань скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що банк та державна виконавча служба після визнання прилюдних торгів недійсними зобов'язані були повернути отримані ними грошові кошти, проте такі кошти підлягають поверненню не у порядку реституції, а відповідно до статті 1212 ЦК України, оскільки підстава для перерахування цих коштів відпала. Правилами Глави 83 «Збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України, статті якої застосовуються для врегулювання спірних правовідносин між сторонами цього позову, не передбачається нарахування та відшкодування інфляційних витрат у разі безпідставного збереження грошей, а тому у стягненні інфляційних нарахувань позивачу відмовлено за безпідставністю.
ОСОБА_3, не погодившись із рішенням апеляційного суду в частині відмови у стягненні з банку та державної виконавчої служби на його користь інфляційних нарахувань, у жовтні 2016 року звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду в цій частині.
Сервіси для юристів