Постанова
Іменем України
11 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 161/16931/16-ц
провадження № 61-23149св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року у складі суддів: Здрилюк О. І., Стрільчука В. А., Бовчалюк З. А.,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини.
Позов мотивовано тим, що до травня 2016 року перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого стала інвалідом третьої групи загального захворювання. Вказувала, що за станом здоров'я потребує значних витрат на лікування, яких їй недостатньо, оскільки інших доходів, крім пенсії по інвалідності, не отримує. Відповідач отримує пенсію у розмірі понад 3 000 грн та продовжує працювати, на утриманні інших осіб не має, тому має можливість надавати їй матеріальну допомогу.
Посилаючись на викладені обставини, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі ? частки його заробітку (доходу) щомісячно.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/10 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 грудня 2016 року, на період встановлення інвалідності. Вирішено питання щодо судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач ще до розірвання шлюбу стала інвалідом третьої групи, потребує матеріальної допомоги, яку відповідач спроможний їй надати у розмірі 1/10 частки від усіх видів його заробітку (доходу), є підстави для задоволення позову.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач ОСОБА_4 отримує пенсію по інвалідності у розмірі, що забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги у розумінні частини четвертої статті 75 СК України та частини 2 статті 76 СК України.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є неповним та не відповідає вимогам матеріального права. Позивачем надавались до суду письмові докази того, що вона потребує щорічного амбулаторного лікування. Також, у квітні 2017 року ОСОБА_4 отримано консультаційний висновок спеціаліста щодо додаткового лікування, що також потягне додаткові витрати, які вона не зможе забезпечити самостійно за рахунок призначеної пенсії. Таким чином, встановлений прожитковий мінімум не є достатнім для нормального функціонування та збереження здоров'я позивача. Апеляційним судом не взято до уваги дійсних потреб у лікуванні позивача з урахуванням розміру її пенсії. Також не прийнято до уваги розмір доходів відповідача, який має змогу надавати позивачу матеріальну допомогу.
У запереченні на касаційну скаргу представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Судом повно, всебічно досліджені та вірно встановлені всі обставини, які мають значення для справи, висновки узгоджуються з матеріалами справи та правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена у постановах від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17. Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, тому є необґрунтованими.
14 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Сервіси для юристів