Постанова
Іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 161/19023/17
провадження № 61-16823св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2019 року у складі судді Черняка В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Данилюка В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ. Надалі позовні вимоги уточнила та збільшила їх розмір.
На обґрунтування позовних вимог посилалася на таке. У період з вересня 1993 року до березня 2015 року вона з відповідачем проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. У них був спільний побут, господарство та бюджет. У 1995 та 2002 роках у них народилися спільні діти. 11 серпня 2003 року вони з відповідачем за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 . Отже, позивачу належить 1/2 частки вказаної квартири, оскільки гроші на придбання квартири позичалися у її родичів. Також нею особисто були витрачені кошти на придбання меблів у квартиру, вікон, дверей. Починаючи з 2003 року і до березня 2015 року вони постійно проживали з відповідачем разом у вказаній квартирі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права та обов`язки як чоловік та жінка. Позивач офіційно не працювала до 2013 року, оскільки займалася вихованням їхніх спільних дітей. У період 2003-2015 роки сторони спільно набули таке майно: автомобіль марки «Range Rover», 2006 року випуску, придбаний 17 серпня 2006 року; автомобіль марки «Mercedes-Benz E200», 2011 року випуску, придбаний 21 квітня 2012 року; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , на якій розташований будинок з господарськими будівлями та спорудами. У період спільного проживання ОСОБА_2 набув у власність приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_4 , від якого позивач нотаріально відмовилася, оскільки відповідач запевнив її, що переоформить квартиру на АДРЕСА_1 на неї. За відповідачем зареєстровано юридичні особи, зокрема: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансгазіндастрі АГ» (далі - ТОВ «Трансгазіндастрі АГ»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансгазіндастрі Сервіс» (далі - ТОВ «Трансгазіндастрі Сервіс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд-Волинь» (далі - ТОВ «Технобуд-Волинь»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріогаз» (далі - ТОВ «Кріогаз»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансгазіндастрі-Захід» (далі - ТОВ «Трансгазіндастрі-Захід»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська торгово-транспортна корпорація» (далі - ТОВ «Волинська торгово-транспортна корпорація»).
З урахуванням викладеного та уточнивши вимоги, позивач просила суд:
1) встановити факт проживання сторін однієї сім`єю у період з вересня 1993 року до березня 2015 року;
2) поділити майно, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, таким чином: визнати за позивачем та відповідачем по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , за кожним; визнати за позивачем право власності на автомобіль «Mercedes-Benz» та припинити на нього право власності відповідача; залишити автомобіль «Range Rover» відповідачу; визнати за позивачем право власності на земельну ділянку, будівельні матеріали та конструктивні елементи об`єкта незавершеного будівництва на АДРЕСА_2 та припинити право власності відповідача на це майно; визнати за відповідачем право власності на земельну ділянку та будинок за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 2-9); визнати за позивачем право на отримання компенсації 1/2 частки внесків до статутного капіталу вказаних господарських товариств, а також 1/2 частки отриманих доходів від діяльності цих товариств (т. 2, а. с. 57-65).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю разом з ОСОБА_2 у період з січня 2004 року до березня 2015 року. Здійснено поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності: автомобіль «Mercedes-Benz E200» залишено у власності ОСОБА_1 з припиненням права власності на нього ОСОБА_2 , автомобіль «Range Rover» залишено у власності ОСОБА_2 ; стягнуто з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 6 889,04 грн як компенсацію різниці вартості автомобілів «Range Rover» та «Mercedes-Benz E200»; стягнуто з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 : 23 000 грн як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Трансгазіндастрі-Захід», 25 000 грн як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Технобуд-Волинь». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що чинне у період з вересня 1993 року до 31 грудня 2003 року цивільне та сімейне законодавство не передбачало будь-яких правових наслідків спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, а позивач не навела суду конкретну мету встановлення факту проживання у цей період, суд дійшов висновку, що позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає. Разом з тим, враховуючи факт наявності спільних дітей сторін, проживання та реєстрацію їх у одній квартирі, покази свідків, які вказали, що сторони фактично проживали однією сім`єю, неперебування сторін у будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту проживання сторін у період із січня 2004 року до березня 2015 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо поділу майна, то суд на підставі норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Сімейного кодексу України (далі - СК України), Закону України «Про власність», Закону України «Про господарські товариства» частково задовольнив позовні вимоги та здійснив відповідний поділ майна.
Постановою Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Кріогаз» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 225 000 грн як компенсацію 1/2 частки внеску до статутного капіталу цього товариства. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання перерозподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови компенсувати 1/2 частки внеску відповідача до статутного капіталу ТОВ «Кріогаз» та ухвалюючи рішення про задоволення у цій частині позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що факт відчуження відповідачем корпоративних прав під час розгляду справи у суді не позбавляє права позивача претендувати на компенсацію частки внеску відповідача до статутного капіталу такого товариства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
Сервіси для юристів