Постанова
Іменем України
10 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 557/1209/16-ц
провадження № 61-19875св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Гощанська селищна рада Гощанського району Рівненської області,
представник відповідача - Калька ЯрославЗіновійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року у складі судді Чорноус Л. І. та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Хилевич С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Гощанської селищної ради Гощанського району Рівненської області про визнання права власності на спадщину за заповітом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який на випадок своєї смерті залишив заповіт, відповідно до якого усе своє майно заповів ОСОБА_3 Після його смерті відкрилась спадщина на гараж, який розміщений на АДРЕСА_1. Позивач зазначала, що прийняла спадщину після ОСОБА_5, проте не може оформити право власності на спадкове майно, оскільки не має оригінала правовстановлювального документа.
Із цих підстав позивач просила визнати право власності на гараж.
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на гараж, що розміщений на АДРЕСА_1, як на спадкове майно після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно» виникнення у особи права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права та відповідно до статей 90, 101 ЗК Української РСР 1970 року разом з правом власності на будівлю до громадянина переходило права користування земельною ділянкою, якщо будівля розташована на землях міст та селищ міського типу. Суд виходив з того, що будівництво спірного гаража проводилось за наявності дозволу на будівництво, виданого компетентними органами; виготовлений на ім'я спадкодавця технічний паспорт не містить відміток про самочинність будівництва; чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не вимагало обов'язкової реєстрації нерухомого майна.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 05 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Гощанської селищної ради Гощанського району Рівненської області відшкодування судового збору у розмірі 606,32 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що право власності на спірний гараж не може бути визнано за спадкоємцем, оскільки на нього немає правовстановлювальних документів, дозвіл на будівництво гаража, наданий ОСОБА_5 виконкомом селищної ради та виготовлений через 20 років після його смерті технічний паспорт не підтверджує право власності спадкодавця на цей гараж. Крім того, надані у справі документи містять розбіжності у нумерації АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 05 квітня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки у технічній документації допущено помилку у зазначенні адреси гаража, то суд першої інстанції вирішив позов щодо об'єкта нерухомості за неіснуючою адресою. На думку ОСОБА_3, відповідач навмисне ввів в оману суд та позивача, не повідомивши під час розгляду справи про відсутність адреси (АДРЕСА_1). Також вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, оскільки на час побудови гаража та смерті спадкодавця законом не передбачалось обов'язкової реєстрації права на нерухоме майно. Крім того, зазначає, що спірний гараж відповідно до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належить до самочинного будівництва.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Сервіси для юристів