Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 346/2447/17
провадження № 61-38420св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНДОР», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2018 року у складі судді Бирич Н. В., постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Бойчука І. В., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНДОР» (далі - ТОВ «ФК «ВЕНДОР»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП» (далі - ТОВ «ФТГ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» (далі - ТОВ «ФК «Інновація») про визнання недійсним договору відступлення прав за іпотечним договором, укладеного між ТОВ «ФТГ» та ТОВ «ФК «Інновація», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. 09 лютого 2017 року.
Позивач обґрунтовувала позов тим, що на забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 10 жовтня 2007 року № 14/0321/44/05413, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - ВАТ «Ерсте Банк») та ОСОБА_2 , 17 червня 2008 року вона уклала з ВАТ «Ерсте Банк» договір іпотеки, за умовами якого передала в іпотеку банку нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 . За договором факторингу від 09 лютого 2017 року № 19 іпотекодержателем нежитлового приміщення у АДРЕСА_1 є ТОВ «ФК «Інновація». Позивач зазначала, що 07 липня 2009 року ОСОБА_2 отримала повідомлення-вимогу ВАТ «Ерсте Банк» про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, тобто банк змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором, а отже строк звернення з вимогою про повернення кредиту сплинув 06 серпня 2012 року. Посилаючись на те, що згідно зі статтею 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання, вважала договір іпотеки припиненим. Також зазначала, що оскільки ВАТ «Ерсте Банк» втратив право вимоги за кредитним договором, а отже і право укладати договори про відступлення права вимоги, вважала з цих підстав недійсним договір факторингу, укладений між ТОВ «ФТГ» та ТОВ «ФК «Інновація».
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Інновація» позов не визнали, вважали його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2018 року у позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не навела передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання угоди недійсною, а також не довела, що оспорюваним правочином порушені її права.
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, керувався тим, що за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви вправі задовольнити позов навіть у разі спливу позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та ухвалити рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного. Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у липні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Сервіси для юристів