Постанова
Іменем України
08 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 761/1604/13-ц
провадження № 61-15532св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ»,
представник відповідача - Терземан Дмитро Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Шкоріної О. І., П'ятничук В. Г.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2013 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до магазину «Інтертоп», якого в процесі розгляду справи замінено на належного відповідача - власника цього магазину - товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ» (далі - ТОВ «МТІ»), про стягнення майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 08 січня 2010 року в магазині «Інтертоп», розташованому на просп. Перемоги, 23 в м. Києві, підходячи до каси позивач послизнулася на щойно вимитій і вологій кахельній підлозі, не втрималася на ногах та впала на правий бік.
ОСОБА_4 зазначала, що у зв'язку з тим, що вона відчувала сильний біль та не могла ходити, її знайома ОСОБА_7, з якою вона прийшла до магазину, викликала швидку медичну допомогу. Після надання першої медичної допомоги її доставили до Київської міської лікарні № 8, де зробили рентген, наклали гіпс та госпіталізували до першого травматологічного відділення цієї лікарні з діагнозом перелом шийки правої стегнової кістки (забитий) з незначним зміщенням кісткових уламків. Остеохондроз шийного відділу хребта, хронічна анемія.
ОСОБА_4 стверджувала, що перебувала на стаціонарному лікуванні з 08 до 19 січня 2010 року, після чого була виписана для продовження амбулаторного лікування під наглядом хірурга-травматолога. Протягом ще трьох тижнів вона дотримувалася постільного режиму, потребувала постійного стороннього догляду і допомоги. 08 лютого 2010 року лікар дозволив їй пересуватися за допомогою милиць, якими вона була змушена користуватися ще протягом чотирьох місяців.
11 травня 2010 року комісією Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) її було визнано інвалідом другої групи з ураженням опорно-рухового апарату довічно. У червні 2010 року дозволено ходити за допомогою палиці, в цей час вона вимушена була продовжувати лікування та займатись відновленням свого здоров'я.
ОСОБА_4 також стверджувала, що лікування потребувало значних матеріальних витрат, які включали придбання ліків, предметів медичної техніки, оплату аналізів, послуг перенесення та перевезення, послуг з догляду за лежачим хворим та багато іншого. Витрати, пов'язані з лікуванням та вимушеним пристосуванням до нового стану - особи, яка потребує стороннього догляду, значно перевищували її фінансові можливості. На згадані потреби були витрачені всі грошові заощадження її та її матері, що поставило її та її сім'ю в скрутне матеріальне становище.
Також зазначала, що на час отримання травми вона була пенсіонеркою за віком, але продовжувала працювати та доглядати своїх непрацездатних батьків-інвалідів. Для продовження своєї професійної діяльності та підтримання соціальних стосунків була вимушена позичати кошти на придбання ноутбука та отримання послуг мобільного інтернету. При цьому вимушена була приймати матеріальну допомогу від своїх друзів та рідних, що ставило її в певну залежність і принижувало її гідність. За рекомендаціями лікарів позивач придбавала дорогі ліки, які мала приймати протягом року.
Нещасний випадок завдав їй моральної шкоди: вона втратила здоров'я, отримала другу групу інвалідності довічно, пережила тривалий стрес, зазнала моральних страждань через неможливість спілкуватися з сім'єю, доглядати за батьками, підтримувати нормальні сімейні та соціальні стосунки.
На думку позивача, єдиною причиною її падіння та отримання травми була мокра та слизька після миття кахельна підлога в торговельному залі магазину «Інтертоп». Вимита частина підлоги ніяким чином позначена або відокремлена не була. ОСОБА_4 вважала, що вона постраждала через недбалість адміністрації та працівників магазину, які не вжили необхідних заходів для безпеки відвідувачів, яка є в прямому причинно-наслідковому зв'язку з ушкодженням її здоров'я та завданими матеріальними збитками.
На підставі викладеного, після уточнення позовної заяви, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на її користь 10 000,00 грн майнової шкоди та 250 000,00 грн моральної шкоди, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Сервіси для юристів