Постанова
Іменем України
07 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 398/3701/16-ц
провадження № 61-16254св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад «Палац культури «Світлопільський»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2017 року у складі судді Крімченко С. А. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 04 липня 2017 року у складі суддів: Письменного О. А., Голованя А. М., Дуковського О. Л.,
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального закладу «Палац культури «Світлопільський» (далі - КЗ «Палац культури «Світлопільський») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що з 16 травня 2005 року він почав працювати художнім керівником КЗ «Палац культури «Світлопільський», потім був призначений керівником вокально-інструментального ансамблю, а з 12 жовтня 2015 року позивач був переведений на посаду концертмейстера. 31 серпня 2016 року директором зазначеного закладу ОСОБА_2 позивачу було запропоновано ознайомитися і підписати контракт із художнім керівником Палацу культури. Вказував, що запропонований для підписання текст контракту не відповідав типовому контракту, який був затверджений Міністерством культури України за № 624 від 02 серпня 2016 року, у зв'язку з чим, ним було запропоновано виправити недоліки допущені при складанні контракту, на що йому було відмовлено.12 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до директора закладу ОСОБА_2 з приводу підписання виправленого контракту, оскільки з 01 вересня 2016 року по 11 вересня 2016 року вона перебувала на лікарняному, але йому було відмовлено, у зв'язку з тим, що він відмовився підписати запропонований йому проект контракту, хоча термін підписання контракту відповідно до пункту 3 Перехідних положень Закону України № 955-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року закінчується 28 січня 2017 року. 13 вересня 2016 року позивача не було допущено до робочого місця, оскільки, як йому повідомили, він був звільнений із займаної посади з 01 вересня 2016 року, хоча весь цей час він виконував свої службові обов'язки, заяви про звільнення не писав та з наказом про звільнення ознайомлений не був.
Посилаючись на вказані обставини, просив визнати звільнення на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України незаконним та поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6 376 грн 53 коп. та 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 грн.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ про звільнення ОСОБА_1 виданий відповідно до вимог Закону України № 955-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року, підписаний повноважною особою, з даним наказом позивач був ознайомлений, проте відмовився його підписувати, про що був складений відповідний акт від 31 серпня 2016 року, тому підстави для визнання незаконним даного наказу відсутні.
Додатковим рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 травня 2017 року судові витрати віднесені на рахунок держави.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 04 липня 2017 року рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивача правомірно було звільнено за пунктом 9 статті 36 КЗпП України із займаної посади, у зв'язку із припиненням безстрокового трудового договору, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», про що його було попереджено за два місяці. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання незаконним звільнення ОСОБА_1
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що в разі встановлення факту відмови працівника від підписання контракту в останній день визначений наказом для укладення контракту, звільнення мало б відбутися не за пунктом 9 статті 36 КЗпП України, а за пунктом 6 цієї статті. Суди не врахували, що запропонована позивачу для підписання форма контракту не відповідала вимогам наказу Міністерства культури України «Про затвердження форми контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури» від 02 серпня 2016 року № 624. Також суди дійшли помилкового висновку про те, що художній керівник ОСОБА_3 мала право на підписання контракту від імені роботодавця. Таким чином, звільнення позивача відбулось із порушенням вимог трудового законодавства.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Сервіси для юристів