Постанова
Іменем України
07 травня 2018 року
місто Київ
справа № 640/537/14-ц
провадження № 61-15685св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
стягувач (заявник) - ОСОБА_4,
суб'єкт оскарження - старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ляхова ТетянаБорисівна,
боржник - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова у складі судді Нев'ядомського Д. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Кокоші В. В., Черкасова В. В., Міненкової Н. О. від 14 грудня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ляхової Тетяни Борисівни (далі - старший державний виконавець Ляхова Т. Б.), просила визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Ляхової Т. Б. щодо нездійснення розгляду її клопотання про обчислення заборгованості та складення відповідного розрахунку за січень 2016 року зі сплати аліментів з доходу, отриманого ОСОБА_6 за наслідками відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «АІА ІНТЕРНЕЙШНЛ ГРУП ІНК» у розмірі 1 781 200, 00 грн в січні 2016 року та ненадання письмової відповіді про розгляд цього клопотання; зобов'язати старшого державного виконавця Ляхову Т. Б. розглянути заявлене клопотання та надати письмову відповідь про результати його розгляду, а також скласти розрахунок заборгованості за січень 2016 року зі сплати аліментів з доходу, отриманого ОСОБА_6 з урахуванням відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «АІА ІНТЕРНЕЙШНЛ ГРУП ІНК».
Стягувач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що постановою старшого державного виконавця Ляхової Т. Б. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 20 квітня 2015 року, виданим Київським районним судом міста Харкова, про стягнення з ОСОБА_6 на її користь аліментів у розмірі 1/3 частини від усіх доходів та не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 16 січня 2014 року. Внаслідок відчуження рухомого майна, частки у статутному капіталі ТОВ «АІА ІНТЕРНЕЙШНЛГРУП ІНК», у січні 2016 року боржник ОСОБА_6 отримав доход у розмірі 1 781 200, 00 грн, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, витягами № 1000861978 та № 1000619276 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На її заяву про обчислення заборгованості за аліментами з урахуванням цієї суми державний виконавець відповіді не надала, обчислення заборгованості не зробила.
Стягувач посилалася на положення підпункту «в» пункту 14.1.54 статті 14 ПК України, пункту 7 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичній фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», пункту 4 та пункту 6 Порядку функціонування порталу електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, наказ Міністерства юстиції України від 31 березня 2015 року № 466/5 «Про деякі питання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних підприємців».
Не дотримавшись вимог зазначених положень, державний виконавець, на переконання стягувача, порушила вимоги статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 16 серпня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалась тим, що старший державний виконавець Київського ВДВС Харківського міського управління юстиції Ляхова Т. Б. при здійсненні виконавчих дій вжила усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів реагування на заяву стягувача про продаж боржником частки корпоративних прав шляхом надання їй відповіді та направлення до суду заяви про роз'яснення, хоча й до неналежного суду.
Відповідно до Переліку видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків та інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (далі - Перелік), утримання аліментів з працівників проводиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, а отримані грошові кошти за продані корпоративні права в ТОВ "АІА ІНТЕРНЕЙШНЛ ГРУП ІНК" не можуть вважатися заробітком в розумінні грошей, отриманих особою внаслідок будь-якої діяльності (виробничої, комерційної, посередницької та ін.). За правилами статті 167 ГК України володіння корпоративним правами не вважається підприємництвом, а тому грошові кошти, отримані від продажу корпоративних прав не є таким доходом, що включений до Переліку.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2016 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Апеляційний суд під час постановлення ухвали погодився з висновками суду першої інстанції та відхилив доводи ОСОБА_4, що у ПК України визначається продаж корпоративних прав як доходи особи, оскільки перелік видів доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року, а не Податковим кодексом України.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 16 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2016 року, ухвалити нове рішення про задоволення її скарги на бездіяльність державного виконавця.
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. На переконання заявника, судами не надано правової оцінки протиправній бездіяльності старшого державного виконавця Ляхової Т. Б., що виражається у ненаданні відповіді на клопотання про врахування доходу боржника від відчуження корпоративних прав у січні 2016 року. Вимоги скарги про протиправну бездіяльність старшого державного виконавця судами першої та апеляційної інстанцій не розглянуті. Суди не з'ясували, яким чином діяла державний виконавець при визначенні доходів боржника для нарахування аліментів на утримання дітей у межах виконавчого провадження обов'язок державного виконавця полягає у виявленні доходів та вжитті заходів щодо повного та своєчасного виконання судового рішення, втім, на переконання заявника, старший державний виконавець Ляхова Т. Б. цих обов'язків не виконала.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у праві.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Сервіси для юристів