Ухвала КЦС ВП від 15.03.2018 року у справі №428/13977/16-ц

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 428/13977/16-ц

провадження № 61-3831 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

заявник-ОСОБА_7,заінтересовані особи-Міністерство соціальної політики України, -Російська Федерація,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області в складі судді Юзефовича І. О. від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області в складі суддів: Авалян Н. М., Кострицького В. В., Орлова І. В., від 06 липня 2017 року.

Встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_7 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація.

Заява ОСОБА_7 мотивована тим, що встановлення факту вимушеного переселення заявника пов'язане з вирішенням питання про стягнення збитків, а не вирішення спору про право. Іншого порядку встановлення даного факту не передбачено. Після того, як заявник ОСОБА_7 у листопаді 2014 року був звільнений з основного місця роботи, розташованого у м. Луганську, він перемістився до м. Харкова, де і перебував до березня 2015 року. Отримати довідку про своє переселення він не мав змоги, адже у 2014 році такі довідки не видавались. Перемістившись до м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_7 отримав таку довідку, проте навіть у ній не має відмітки з якої причини відбулося вимушене переміщення заявника ОСОБА_7 Встановлення факту вимушеного переміщення є підтвердженням статусу заявника ОСОБА_7 відповідно до норм Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» для його захисту.

На підставі наведеного ОСОБА_7 просив суд встановити факт, що його вимушене переселення у вересні 2014 року з окупованої частини території Луганської області відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.

Російська Федерація, хоча і зазначена в заяві в якості заінтересованої особи, не набула статусу учасника процесу, оскільки не була залучена до участі у справі згідно з порядком, визначеним для розгляду справ з іноземним елементом відповідно до статті 415 ЦПК України, з урахуванням роз'яснень, наданих судам в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя» від 19 грудня 2014 року № 13 та в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16 травня 2013 року № 24-754/0/4-13.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 травня 2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суд першої інстанції мотивоване тим, що заявник має право звернутися до суду з метою безпосередньої реалізації та доведення свого права на справедливу компенсацію з Російської Федерації без попереднього встановлення факту вимушеного переселення заявника внаслідок збройної агресії та окупації з боку Російської Федерації. Крім того, факт збройної агресії відносно України та тимчасової окупації окремих районів Донецької та Луганської областей Російською Федерацією є загальновідомим, адже він підтверджений нормативно-правовими актами України.