Постанова
іменем України
6 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 754/3586/15-ц
провадження № 61-1018св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року, ухвалене у складі судді Бабко В. В., та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року, постановлену колегією у складі суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором у розмірі 44 084,20 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 15 січня 2015 року складала 695 207,83 грн.
Позов мотивовано тим, що 29 листопада 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № К2НСАЕ00000014, предметом якого є надання кредиту в розмірі 15 539,78 доларів США зі сплатою 1 процента на місяць за користування кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3 процентів від суми виданого кредиту на момент надання кредиту, 0,27 процентів суми виданого кредиту щомісяця в період сплати з терміном дії договору по 28 листопада 2012 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» 29 листопада 2007 року уклав договори поруки з ОСОБА_5 за № К2НСАЕ00000014/2 та із ОСОБА_6 за № К2НСАЕ00000014/1, відповідно до умов яких боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору станом на 15 січня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 44 084,2 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 10 451,31 доларів США; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2,40 доларів США; заборгованості за пенею за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 33 630,49 доларів США, яку банк просив стягнути солідарно з боржника і поручителів.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено існування заборгованості у розмірі 44 084,2 доларів США з огляду на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року достроково стягнено суму заборгованості з позичальника. Також суд зазначив, що позивач не скористався правом на пред'явлення позову до поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки протягом шести місяців, тому договори поруки припинені відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на його відповідність вимогам закону.
Апеляційний суд вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про припинення договорів поруки, оскільки відповідно до умов цих договорів порука припиняється після закінчення п'яти років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором. Проте такий висновок суду першої інстанції не призвів до прийняття неправильного рішення у справі з огляду на недоведеність заявленого до стягнення розміру заборгованості, тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачав.
У касаційній скарзі, поданій 31 жовтня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, заявник просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що пунктом п'ятим кредитного договору передбачено строк позовної давності щодо стягнення, нарахування заборгованості за кредитом та пені у п'ять років. Оскільки кредитний договір діяв до 28 листопада 2012 року, строк позовної давності спливає 28 листопада 2017 року. Також не припинено поруку, строк якої становить п'ять років від дня настання строку повернення кредиту, що передбачено цими договорами.
Заявник вказує на те, що існування заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року не свідчить про припинення договірних правовідносин, оскільки судове рішення не виконано відповідачем; протягом оскаржуваного періоду кредитний договір діяв та на прострочену заборгованість нараховувались проценти і пеня, що підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості. Однак суди зазначені факти не дослідили, визначивши наданий розрахунок заборгованості неналежним доказом.
ОСОБА_4 надіслала відзив на касаційну скаргу позивача, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Зокрема, ОСОБА_4 посилається на те, що звернення позивача до суду з даним позовом має на меті подвійне стягнення заборгованості, оскільки заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року у справі № 2-4634/2011 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено і стягнено достроково заборгованість за кредитним договором № К2НСАЕ00000014, а відтак строк договору закінчився. Таким чином, нарахування позивачем пені та процентів після рішення суду, яким достроково стягнено кредит, є неправомірним, оскільки строк дії договору закінчився.
Сервіси для юристів