Ухвала КЦС ВП від 26.04.2018 року у справі №317/35/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2019 року

м. Київ

справа № 317/35/16-ц

провадження № 61-945св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 серпня 2017 року, постановлену у складі судді Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і вимог заяви

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами позики від 7 жовтня 2012 року, 1 грудня 2012 року, 7 березня 2013 року та 11 березня 2013 року на загальну суму 4 337 282,31 грн, з яких: сума основного боргу - 1 999 584 грн; 3% річних за користування грошовими коштами - 2 305 949,19 грн; штраф за порушення строку повернення грошових коштів - 12 211,20 грн і пеня за порушення строку повернення позики - 19 537,92 грн, а також просив відшкодувати судовий збір за подання позову у розмірі 6 890 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що між ним та відповідачем існують правовідносини, що виникли з договорів позики грошових коштів, укладених між ними у простій письмовій формі 7 жовтня 2012 року на суму 8 600 доларів США та 1 000 доларів США (разом 9 600 доларів США), 1 грудня 2012 року на суму 19 000 доларів США, 7 березня 2013 року на суму 30 000 доларів США та 11 березня 2013 року на суму 20 000 доларів США. Виконуючи умови вказаних договорів, позивач надав відповідачу у позику зазначені грошові кошти, однак останній вчасно та у спосіб, визначений договорами, грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на рухоме і нерухоме майно та грошові кошти, які належать ОСОБА_2 , а також заборонити їх відчуження у межах суми боргу.

Мотивував заяву тим, що невжиття таких заходів утруднить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач може відчужити належне йому майно з метою ухилення від погашення боргу перед позивачем.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх постановлення

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року, постановленою суддею Сакояном Д. І., заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти, які належать ОСОБА_2 , та заборонено їх відчуження у межах суми, заявленої до стягнення, - 3 884 500,85 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2016 року, ухваленим у складі судді Сакояна Д. І., позов задоволено частково.

Стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 4 217 583,78 грн, з яких:

- за договором позики від 7 жовтня 2012 року у розмірі 492 249,05 грн, яка складається із суми основного боргу - 216 849,80 грн, процентів за користування грошовими коштами - 258 051,27 грн та пені - 17 347,98 грн.