Постанова
Іменем України
04 липня 2018 року
м. Київ
справа № 638/2304/17-ц
провадження № 61-7008св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року судді Котелевець А. В.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просив визнати договір дарування грошових коштів від 18 грудня 2015 року недійсним на підставі частини третьої статті 215 ЦК України.
Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2015 року між його батьком ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір дарування грошових коштів, за умовами якого ОСОБА_4 подарував відповідачу 10 млн грн.
Зазначений договір дарування сторони уклали в його присутності у письмовій формі та домовились, що після новорічних свят у строк до 01 лютого 2016 року нотаріально його посвідчать.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, що унеможливило нотаріальне посвідчення оспорюваного правочину.
Вважає, що такий договір є недійсним, оскільки під час його укладення сторонами не додержано норм законодавство щодо його форми та місту, а саме: умовами договору не передбачений строк передання коштів; текст договору не містить реквізитів сторін, зокрема, відсутні паспортні дані сторін; не зазначено мету та цільове використання коштів; сторонами укладено такий договір без згоди позивача, тому просив позов задовольнити.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено, що внаслідок укладення оскаржуваного договору дарування, безпосередньо були порушені його права і законні інтереси, а також те, що у разі визнання зазначеного договору недійсним майнові інтереси позивача будуть відновлені.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) подало апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ГУ ДФС у Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2017 року.
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що питання про права та обов'язки ГУ ДФС у Харківській області не вирішувалося, правовідносини, які виникли з оспорюваного договору дарування, не впливають на права та обов'язки ГУ ДФС у Харківській області.
У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ГУ ДФС у Харківській області, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Сервіси для юристів