Ухвала КЦС ВП від 21.02.2018 року у справі №536/1557/17

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 536/1557/17

провадження № 61-7584св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2017 року у складі судді Клименко С. М. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 27 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Кузнєцової О. Ю., Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів.

На обґрунтування позову зазначила, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2012 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. Просила змінити розмір аліментів, які сплачує відповідач, та стягнути з нього на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до повноліття дитини.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 27 грудня 2017 року,в позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що положення статті 192 СК України вказують на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Як вбачається зі змісту позовних вимог, підставою для збільшення розміру присуджених аліментів позивач зазначає лише Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», що набрав чинності 08 липня 2017 року, яким визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статей 57-59 ЦПК України позивач не надала належних та допустимих доказів, що у відповідача відбулись зміни, які обумовлюють можливість збільшення розміру аліментів, які стягуються на утримання малолітньої дочки.

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

30 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

25 квітня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

22 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що СК України передбачено збільшення мінімального розміру аліментів з 30 % до 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що співвідноситься з положеннями статті 192 цього кодексу.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідач сплачує аліменти у розмірі меншому, ніж встановлений чинним законодавством, та не звернули уваги, що чинним законодавством України не передбачено право державного виконавця самостійно змінювати розмір аліментів, який встановлено рішенням суду.

Суди проігнорували, що під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції відповідач визнав позов повністю. Однак всупереч встановленому факту суди відмовили у позові.

В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції неправильно вказано, про перегляд якого рішення подано апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.