Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
м. Київ
справа № 308/3885/15
провадження № 61-13716св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Ганна Денисівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 15 січня 2018 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г. Д. (далі - ПНУМНО Капітула Г. Д. ), про визнання кредитних та іпотечного договорів недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 29 серпня 2007 року між ним та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір № MKMOG100000242.
29 серпня 2007 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір № MKMOG200000242.
29 серпня 2007 року також між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено договір іпотеки, який посвідчений ПНУМНО Капітулою Г. Д.
15 червня 2015 року шляхом подання позову у новій редакції ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, у зв'язку із чим просив визнати недійним лише кредитний договір від 29 серпня 2007 року № MKMOG100000242 та договір іпотеки від 29 серпня 2007 року.
Вказував, що оспорюваний кредитний договір є договором споживчого кредиту. Такий договір всупереч вимогам частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 3.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, не містить графіку платежів, такий графік позивачем, як споживачем фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, не підписувався і не отримувався. При укладені цього договору він також не був письмово повідомлений про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту.
Більше того, при укладені кредитного договору відповідачем не було йому надано у письмовій формі повної інформації про умови кредитування. У зв`язку з чим, зі сплачених ним за сім з половиною років на користь відповідача коштів за цим договором (приблизно 55 000 доларів США) тільки 3 847,34 доларів США зараховано у погашення тіла кредиту. Поточна заборгованість по тілу кредиту станом на 14 квітня 2015 року складає 32 152,66 доларів США, що стверджується відповідною позовною заявою відповідача про стягнення з нього заборгованості за вказаним договором. Умови кредитного договору передбачають додаткові нарахування і відсотки за користування кредитними коштами, а відсутність графіку погашення кредиту надає відповідачу право на свій розсуд визначати порядок розподілу сплачених позивачем коштів у погашення тіла кредиту та погашення процентів за користування ним. Тому, вважає, що умови такого кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що має наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на погіршання становища споживача.
Сервіси для юристів