Постанова КЦС ВП від 07.02.2019 року у справі №463/1696/15-ц

Постанова

Іменем України

04 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 463/1696/15-ц

провадження № 61-29220св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

третя особа - відділ Держгеокадастру у м. Львові,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_7, третя особа - відділ Держгеокадастру у м. Львові, про визнання права власності.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_7 На вказаній земельній ділянці відповідачем зведені два житлових будинки, один із яких (НОМЕР_1), 16 червня 1998 року відповідачем подаровано ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер, у зв'язку з чим, 14 листопада 2002 року вони прийняли спадщину після померлого по ј частини спадкового майна (будинок АДРЕСА_2) кожним. Посилаючись на наявність між сторонами непорозуміння щодо питання користування спірною земельною ділянкою, на якій розташовані житлові будинки, позивачі просили суд визнати право спільної часткової власності на земельну ділянку, загальною площею 600 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1, за ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, пропорційно до належних їм на праві власності часток будинків АДРЕСА_1

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керуючись положеннями статті 30 ЗК України 1991 року (в редакції, чинній на час укладення договору дарування жилого будинку - 16 червня 1998 року) та статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виходив із того, що спадкодавець ОСОБА_8 не оформляв переходу права власності на земельну ділянку при переході до нього права власності на житловий будинок.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.