Постанова
Іменем України
03 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 686/21222/16-ц
провадження № 61-18573св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - будинок тимчасового перебування громадян, які втратили зв'язок з сім'ями «Центр реабілітації бездомних (безпритульних) «Промінь надії»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана ОСОБА_5, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Мороз В. О., від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Пастощука М. М., П'єнти І. В., Ярмолюка О. І., від 02 червня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до будинку тимчасового перебування громадян, які втратили зв'язок з сім'ями «Центр реабілітації бездомних (безпритульних) «Промінь надії», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що у листопаді 2008 року він був прийнятий на посаду соціального працівника до Будинку тимчасового перебування громадян, які втратили зв'язок з сім`ями «Центр реабілітації бездомних (безпритульних) «Промінь надії». 09 серпня 2016 року згідно наказу № 57 його було звільнено з 25 липня 2016 року із займаної посади за тривалі прогули без поважних причин у період з 25 липня 2016 року по 09 серпня 2016 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. ОСОБА_4 вважає такі дії відповідача незаконними та безпідставними, вважав, що його звільнено за власним бажанням. Перебуваючи у відпустці за кордоном, він розпочав пошуки роботи і 22 липня 2016 року вирішив розірвати трудові відносини із відповідачем з власної ініціативи, у зв'язку з чим направив електронну копію заяви за допомогою мережі Інтернет на електронну адресу відповідача Promin nadii km@ukr.net про надання йому невикористаної частини відпустки у зв'язку із шкідливими та важкими умовами праці за 2015 рік тривалістю сім календарних днів з подальшим звільненням із займаної посади. Однак, припустився помилки у формулюванні підстави подальшого звільнення. У заяві від 22 липня 2016 року він вказав, що просить надати відпустку з подальшим звільненням за угодою сторін, насправді ж його воля була спрямована на розірвання трудового договору з ініціативи працівника згідно положень статті 38 КЗпП України. Вважав, що його переїзд на роботу за кордон є поважною причиною для розірвання трудового договору з ініціативи працівника в указаний ним строк в розумінні частини першої статті 38 КЗпП України. Трудовим законодавством України не врегульовано чіткого порядку листування між працівником та роботодавцем, а тому він керувався нормами законодавства про звернення громадян. Вказує, що умисного невиходу на роботу не допускав. У період з 25 липня 2016 року по 31 липня 2016 року він вважав, що перебуває у відпустці у зв'язку із шкідливими та важкими умовами праці, а з 01 серпня 2016 року - звільнений з роботи за його заявою від 22 липня 2016 року.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просив суд поновити його на посаді соціального працівника Будинку тимчасового перебування громадян, які втратили зв'язок з сім`ями «Центр реабілітації бездомних (безпритульних) «Промінь надії» та стягнути на його користь з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6 953, 80 грн та 6 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди.
У заяві від 10 березня 2017 року ОСОБА_4 заявив про збільшення позовних вимог та просив стягнути на його користь з Будинку тимчасового перебування громадян, які втратили зв'язок з сім`ями «Центр реабілітації бездомних (безпритульних) «Промінь надії» середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 19 499, 43 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволення заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 був відсутній на робочому місці з 25 липня 2016 року по 09 серпня 2016 року без поважних причин, що підтверджено актами про відсутність на робочому місці, тому дії роботодавця щодо звільнення ОСОБА_4 з роботи у відповідності до положень пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є правомірними.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 02 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки звільнення позивача відбулось з дотриманням трудового законодавства.
Сервіси для юристів