Постанова КЦС ВП від 10.09.2018 року у справі №482/2215/15-ц

Постанова

Іменем України

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 482/2215/15-ц

провадження № 61-33475св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А.С., Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 03 квітня 2017 року у складі суддів: Галущенка О. І., Серебрякової Т. В., Лисенка П. П.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки та відшкодування збитків.

Позовна заява мотивована тим, що в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 набув право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,7495 га, що розташована у межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області. Вказану земельну ділянку, спадкодавець ОСОБА_8 за життя передала в оренду відповідачу ОСОБА_5 за договором оренди землі від 18 вересня 2006 року строком на десять років.

Позивач зазначає, що вказаний договір оренди від 18 вересня 2006 року не відповідає вимогам статті 15 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутні усі його істотні умови, зокрема, умови збереження стану об'єкта оренди, що є підставою для визнання договору оренди недійсним. Крім того, відповідач незаконно відмовляється повернути належну йому на праві власності земельну ділянку, що перешкоджає здійснювати обробку землі та завдає йому збитків.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_7 просив: визнати недійсним договір оренди землі, укладений 18 вересня 2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5; зобов'язати ОСОБА_5 повернути земельні ділянку; стягнути з ОСОБА_5 177 069 грн неотриманого прибутку.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_5 у квітні 2016 року звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_7 про повернення безпідставно отриманих коштів.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі договору оренди землі, укладеного 18 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_8, орендує земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,7495 га. За домовленістю з орендодавцем ОСОБА_8, а також з метою продовження оренди земельної ділянки, сплатив ОСОБА_8 орендну плату наперед до 2015 року в розмірі 30 тис. грн, переплата з яких 13 990 грн, які просив стягнути з ОСОБА_7, як спадкоємця ОСОБА_8, який не бажає продовження дії договору, з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 11 218,84 грн та 3% річних в сумі 1 578,76 грн, а всього 26 787,60 грн.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.