Ухвала КЦС ВП від 11.12.2018 року у справі №161/14676/17

Постанова

Іменем України

03 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 161/14676/17

провадження № 61-45342св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2018 року в складі судді Олексюка А. В. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 05 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Русинчука М. М., Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі - Управління ДАБІ у Волинській області), яке в ході розгляду справи замінено на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, та просив визнати за ним право власності на збудований об`єкт «Міні-пекарня та магазин по АДРЕСА_1 », загальною площею 281, 4 кв. м.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 14 вересня 2004 року рішенням Господарського суду Волинської області за ним визнано право власності на незакінчене будівництвом приміщення виробничої майстерні по АДРЕСА_1 , готовністю на 77 %, площею 266, 1 кв. м.

Зазначав, що будучи власником незавершеного будівництва ним було проведено будівельні роботи по його завершенню, за результатами якого було влаштовано міні-пекарню та магазин за зазначеною адресою.

14 вересня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 грудня 2004 року йому було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 657288 загальною площею 0, 0985 га для обслуговування міні-пекарні та магазину. Після завершення будівництва 23 березня 2016 року ним виготовлений технічний паспорт, відповідно до якого загальна вартість будинку становить 350 617 грн. Пізніше з`ясувалось, що проведені ним роботи з завершення будівництва міні-пекарні та магазину є самовільним будівництвом.

З метою прийняття в експлуатацію та подальшого оформлення права власності на вказане нерухоме майно, він подав до Управління ДАБІ у Волинській області декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта.

Проте, повідомленням Управління ДАБІ у Волинській області від 26 грудня 2016 року йому відмовлено в реєстрації зазначеної декларації з тих підстав, що ним подана неповна інформація, найменування закінченого будівництвом об`єкта не відповідає рішенню суду від 14 вересня 2004 року про визнання права власності на незакінчене будівництво приміщення виробничої майстерні, тому необхідно надати рішення суду про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт міні-пекарні та магазину по АДРЕСА_1 .

Посилаючись на викладене, вважає, що він позбавлений можливості в установленому законом порядку подати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та оформити право власності на нього, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 05 вересня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що передбачені законом підстави для визнання за позивачем права власності на міні-пекарню та магазин по АДРЕСА_1 відсутні, оскільки ним не надано доказів на підтвердження отримання в установленому законом порядку на вказаний об`єкт самочинного будівництва дозвільних документів та проектної документації, а також документів щодо введення його в експлуатацію.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що позивач звернувся до суду із даним позовом до неналежного відповідача - ДАБІ у Волинській області, що є окремою підставою для відмови в позові, оскільки позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути пред`явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким у даному випадку є Торчинська селищна рада.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 05 вересня 2018 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання судів на зміст статті 331 та на частину другу статті 376 ЦК України є неправильними, оскільки положення статті 331 ЦК України не стосуються самочинного будівництва, а норма частини другої статті 376 ЦК України носить загальний характер. Вважає, що при ухваленні судових рішень суди повинні були керуватись виключно положеннями частин третьої, четвертої статті 375, частин третьої, п`ятої статті 376 ЦК України та встановити або заперечити факт порушення прав інших осіб.

Зазначає, що визнання права власності судом на самочинно збудовані об`єкти передує прийняттю в експлуатацію, а отже неприйняття в експлуатацію не може бути причиною відмови в визнанні права власності.