Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 2-1361/11
провадження № 61-9146св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Одеської міської ради, Житлово-будівельний кооператив «Жовтневий-23», Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, Приватний нотаріус Брандіс Алла Борисівна, ОСОБА_1 ,
треті особи: Приморський районний відділ Одеського міського управління Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Одеській області, Приморський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2015 року у складі судді Погрібного С. О. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2016 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Парапана В. Ф., Панасенкова В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Одеської міської ради, Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий-23», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, Приватного нотаріуса Брандіс А. Б., третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсною довідки про сплату паю, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання нікчемним договору, зобов`язання вчинити певні дії та повернення майна, що вибуло з володіння.
Позов мотивовано тим, що між позивачем та ОСОБА_3 08 лютого 1986 року укладений шлюб. На момент укладання шлюбу в подружжя не було власного житла, тому сторони вступили в Житлово будівельний кооператив «Жовтневий-23» (далі - ЖБК «Жовтневий-23») з метою придбання квартири. 01 червня 1991 року шлюб між ними було розірвано. 04 березня 1992 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким розділив пай у розмірі 12 395,49 карбованців, що був внесений на ім`я ОСОБА_3 у ЖБК «Жовтневий-23», між позивачем та колишньою дружиною, визнавши за ОСОБА_1 право на частку пайового внеску в розмірі 2 357,19 (радянських) карбованців, за відповідачкою - право на частку цього паю в розмірі 10 038,30 карбованців. На момент прийняття рішення судом пайові внески за вказану кооперативну квартиру були сплачені в повному обсязі, а тому, згідно з положеннями статті 15 Закону України «Про власність», що діяв на момент існування вказаних правовідносин, сторони набули право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У квітні 2006 року позивачу стало відомо, що 29 листопада 2004 року відповідач на підставі договору купівлі-продажу продала ОСОБА_4 спірну квартиру, а 23 грудня 2004 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, згідно з яким позивача було виписано з квартири. Відчуження вказаної квартири стало можливим унаслідок того, що відповідач, яка була членом ЖБК «Жовтневий-23» та на чиє ім`я був оформлений пай, неправомірно отримала від керівництва ЖБК довідку від 13 вересня 2004 року № 12 про сплату нею паю у повному обсязі. На підставі цієї довідки відповідач отримала свідоцтво про право власності на спірну квартиру на своє ім`я, що й надало їй можливість надалі здійснити її відчуження.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати недійсною довідку від 13 вересня 2004 року № 12, видану ЖБК «Жовтневий-23» ОСОБА_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 15 листопада 2004 року; визнати нікчемними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 ; зобов`язати КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», надалі - КП «БТІ» Одеської міської ради, виключити з реєстру прав власності на нерухоме майно запис про ОСОБА_4 , як про власника квартири АДРЕСА_1 , а також запис про ОСОБА_2 , як наступного власника цієї квартири; визнати нікчемною згоду чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на продаж квартири, яка засвідчена приватним нотаріусом Левченко Н. А. від 29 листопада 2004 року за № 8037; повернути майно, яке вибуло з володіння позивача, - квартиру АДРЕСА_1 ; вселити ОСОБА_1 у спірну квартиру та заборонити ОСОБА_2 чинити позивачу перешкоди в користуванні власністю.
У жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Приморський районний відділ Одеського міського управління Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Одеській області, Приморський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою, визнання особи такою, яка втратила право користування квартирою.
Позов мотивовано тим, що вона є власницею спірного приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2005 року. 23 березня 2012 року ОСОБА_1 була поновлена реєстрація місця проживання за адресою спірної квартири. Разом з тим факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 створює перешкоди їй як власниці цього майна в здійсненні нею права користування, володіння та розпорядження належним майном.
Сервіси для юристів