Постанова
Іменем України
03 травня 2018 року
м. Київ
справа № 754/5128/16-ц
провадження № 61-12663св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року у складі судді Лісовської О. В., рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року у складі суддів: Стрижеуса А. М., Антоненко Н. О., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Позовна заява обґрунтована тим, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18 березня 2011 року, від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
21 листопада 2015 року ОСОБА_3 залишила сім'ю і до цього часу за місцем проживання не з'являлася. Наприкінці 2015 року ОСОБА_3 декілька разів вийшла на зв'язок шляхом скайп-зв'язку, під час якого не повідомила про своє місцеперебування та відмовилася повернутися до сім'ї. З часу від'їзду ОСОБА_3 дитиною займається виключно ОСОБА_2, повністю опікується нею, займається її утриманням та вихованням. Крім того, ОСОБА_2 має своє житло, має постійне місце роботи, позитивно характеризується, має можливість забезпечити гармонійний та всебічний розвиток дитини. З урахуванням наведеного просив суд розірвати шлюб між сторонами та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_2
ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, мотивуючи свої вимоги тим, що після укладення шлюбу сторони проживали разом, однак внаслідок значного погіршення стосунків з жовтня 2015 року вони почали проживати окремо. Внаслідок створення позивачем неможливих умов для спільного проживання, вона вимушена була покинути сім'ю та переїхати для проживання до своїх батьків в м. Мантурово Російської Федерації, оскільки власного житла вона у м. Києві не мала. Так як позивач не надав згоду на виїзд дитини за межі України, ОСОБА_3 вимушена була виїхати самостійно, залишивши дитину у м. Києві. Однак, до цього часу позивач перешкоджає їй бачитись з дитиною, спілкуватися з ним по телефону, останній раз вона отримувала інформацію про дитину в грудні 2015 року.
ОСОБА_3 заперечує проти того, щоб син проживав разом з батьком, оскільки дитина має з нею дуже тісний емоційний зв'язок, син постійно знаходився поряд з нею, вона займалася його вихованням, доглядом. Вона забезпечена житлом, має дохід, а тому зможе забезпечити сину належні умови для проживання. Оскільки на даний час відповідачка проживає окремо від сина, а позивач не дає їй можливість спілкуватися з сином, то вона вважає, що такі перешкоди з боку позивача повинні бути усунуті. На підставі викладеного ОСОБА_3 просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 разом з матір'ю, а також усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні матері з дитиною шляхом зобов'язання відповідача надати їй можливість спілкуватися з сином по телефону, скайпу або особисто щоденно.
Сервіси для юристів