Ухвала КЦС ВП від 25.04.2018 року у справі №569/16289/15-ц

Постанова

Іменем України

02 травня 2018 року

м. Київ

справа № 569/16289/15

провадження № 61-6039св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 01 грудня 2016 року у складі суддів: Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., Григоренка М. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, які перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 1982 року по 1992 рік. З 1998 року сторони у справі відновили шлюбні відносини без реєстрації шлюбу та проживали однією сім'єю і вели спільне господарство до 2008 року. Вищезазначений факт встановлено рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2015 року, яке набрало законної сили. Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах (з 1998 року по 2008 рік) ними за спільні кошти було придбано адміністративно-торговий блок, розташований на АДРЕСА_1, загальною площею 388,4 кв. м.

На підставі викладеного, позивач просила визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адміністративно-торговий блок, розташований на АДРЕСА_1, загальною площею 388,4 кв. м.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2016 року (у складі судді: Тимощука О. Я.) позов задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адміністративно-торговий блок, розташований на АДРЕСА_1, загальною площею 388,4 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2015 року, що набрало законної сили 07 квітня 2015 року, встановлено факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в період з січня 1998 року до грудня 2008 року. Тому наявні правові підстави у відповідності до частини четвертої статті 368 ЦК України, статті 74 СК України, для визнання спільною сумісною власністю сторін адміністративно-торгового блоку.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 01 грудня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що визнання приміщення адміністративно-торгового блоку спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, без залучення у справу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк»), як іпотекодержателя спірного майна, є порушенням прав банку.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що укладення договору іпотеки, не може бути перешкодою визнання в судовому порядку спірного приміщення спільною сумісною власністю осіб, які перебували у фактичних шлюбних відносинах, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а визнання майна спільною сумісною власністю не є розпорядженням ним. Зазначила, що адміністративно-торговий блок набуто у власність згідно із свідоцтвом про право власності від 28 грудня

2006 року, а договір іпотеки укладено 23 лютого 2007 року.

У лютому 2017 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, питання про участь у справі в належному процесуальному статусі

ПАТ «ВіЕйБі Банк», інтересів якого стосується справа. Крім того, укладаючи іпотечний договір між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2, останній засвідчив, що він не одружений, майно належить йому на праві особистої приватної власності і ніхто з третіх осіб прав на нього не має.