Постанова
Іменем України
01 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 445/1011/17
провадження № 61-971св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року у складі суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.
Позов мотивовано тим, що у жовтні 2010 року ОСОБА_2, яка є її онукою, запропонувала їй свої послуги щодо догляду та утримання, взамін попросила оформити на неї житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказувала, що 26 жовтня 2010 року вона уклала із відповідачем договір, який посвідчила приватний нотаріус Золочівського районного нотаріального округу Швець О. В. Текст договору вона не читала, вважаючи, що у ньому передбачені всі права і обов'язки, про які домовились сторони. На неодноразові прохання про допомогу по господарству відповідач не реагувала, після хвороби у грудні 2016 року не забезпечувала ліками та харчами. Лікуванням та утриманням займався її син - ОСОБА_5
Після ознайомлення у грудні 2016 року із текстом договору, який після підписання вона не отримувала, виявила, що це договір дарування житлового будинку, чого вона не бажала. Зазначала, що фактично вона хотіла укласти із відповідачем договір довічного утримання, а не договір дарування. Вказаний договір дарування є удаваним правочином, який вчинений з метою приховати договір про довічне утримання.
Посилаючись на викладені обставини, просила визнати недійним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 жовтня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Швець О. В. на підставі статей 229, 230, 233, 235 ЦК України.
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, а також з пояснень сторін та показів свідків не вбачається, що вона мала на меті укласти саме договір довічного утримання, а не договір дарування. Так, у своїх поясненнях позивач не вказала, які істотні умови договору довічного утримання були узгоджені сторонами. Також, судом враховано, що подарований житловий будинок є єдиним житлом позивача та згідно пункту 6 оспорюваного договору дарування позивач залишила за собою право довічного проживання та користування житловим будинком.
Крім того, про волевиявлення позивача на укладення саме договору дарування свідчить також і той факт, що в цей же день ОСОБА_1 подарувала відповідачу ОСОБА_2, а також своїй онуці ОСОБА_6, яка є рідною сестрою відповідача, земельні ділянки, розташовані у селі Бортків Золочівського району Львівської області.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2017 року рішення Золочівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові з інших підстав.
Сервіси для юристів