Ухвала КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №445/276/16-ц

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 445/276/16-ц

провадження № 61-43316св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Золочівського районного нотаріального округу Папірянська Оксана Орестівна,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року у складі судді Бунда А. О. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніктевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просив визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладені від імені його матері ОСОБА_4 17 листопада 2015 року між відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначав, що волевиявлення матері на відчуження спірного нерухомого майна на користь відповідача ОСОБА_2 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, оскільки все це майно вона мала намір залишити йому (позивачу), у зв`язку з чим 04 серпня 2015 року склала на його ім`я заповіт. Відповідач ОСОБА_3 , який є його рідним братом, змусив матір виїхати у Російську Федерацію, однак, вона мала намір повернутись в Україну, а тому необхідності продавати належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку у неї не було.

Як на правову підставу недійсності оспорюваних правочинів позивач посилається на частину третю статті 203 ЦК України. Вважає, що внаслідок укладення цих правочинів порушено його право як спадкоємця першої черги після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на успадкування належного їй майна на підставі складеного нею заповіту.