Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/12073/18
провадження № 61-13444св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнко Юрій Петрович, Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнка Юрія Петровича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2019 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - уповноважена особа Фонду) Ірклієнка Ю. П., Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), у якому просив суд визнати незаконними та скасувати накази уповноваженої особи Фонду Ірклієнка Ю. П. від 04 січня 2018 року № 03 «Про вжиття заходів реагування та відмову окремих працівників від належного виконання своїх обов`язків», від 04 січня 2018 року № 04 «Щодо режиму простою працівників структурних підрозділів», стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33 497,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 03 жовтня 2016 року він перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Наказом уповноваженої особи Фонду від 04 січня 2018 року № 03 його відсторонено від посади заступника директора департаменту по роботі з правоохоронними органами ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Наказом уповноваженої особи Фонду від 04 січня 2018 року № 04 для працівників, у тому числі і для нього, введено режим простою з 04 січня 2018 року до особливого розпорядження уповноваженої особи Фонду. Зазначені накази про відсторонення від посади та введення простою не були належним чином доведені до його відома, унаслідок чого він був протиправно позбавлений інформації про період простою, його причини, дату закінчення, режим роботи, робочий час та форму оплати праці, чим порушено його права. Відповідач не обґрунтував підстав для вжиття заходів реагування, не ознайомив його з актом перевірки, не повідомив про причини відсторонення від займаної посади, не отримав пояснень, що є порушенням статті 149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Банк не попередив його у встановленому законом порядку про зміну умов праці, не запропонував йому для переведення на час простою усі наявні вакансії, чим порушив положення статей 32, 34 КЗпП України. Зазначав, що вказані накази прийняті за відсутності визначених законодавством підстав для відсторонення працівників, з порушенням статті 46 КЗпП України, а тому є незаконними та підлягають скасуванню. Відповідач не вживав відповідних заходів для забезпечення трудових прав позивача, збереження його зайнятості, необґрунтовано відсторонив його від посади, зменшив розмір заробітної плати, чим порушив його трудові права.
З урахуванням того, що відповідач частково сплатив заробітну плату за час простою з січня до лютого 2018 року у розмірі 29 689,45 грн, просив стягнути невиплачену суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням у розмірі 33 497,73 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконними накази уповноваженої особи Фонду від 04 січня 2018 року № 03 «Про вжиття заходів реагування на відмову окремих працівників від належного виконання своїх обов`язків», від 04 січня 2018 року № 04 «Щодо режиму простою працівників структурних підрозділів» у частині ОСОБА_1 Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати у розмірі 33497,73 грн без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави для відсторонення позивача від роботи, передбачені статтею 43 КЗпП України, та введення для нього режиму простою. Із урахуванням того, що позивачу за час відсторонення сплачувалась 2/3 частини заробітної плати, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1/3 частини невиплаченої заробітної плати.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, вважаючи, що ним правильно застосовані норми матеріального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У липні 2019 року уповноважена особа Фонду Ірклієнко Ю. П. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з відсутністю правових норм у законодавстві України, які б регулювали проведення службового розслідування та відсторонення працівників від займаної посади на час проведення службового розслідування у правовідносинах поза межами проходження державної служби, необхідно застосовувати аналогію закону та аналогію права. Водночас суди не застосували до спірних правовідносин статті 4, 6 КЗпП України, статті 8, 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 72 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі -
Сервіси для юристів