Постанова
іменем України
01 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 760/19921/16-ц
провадження № 61-147 св 17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
представник заявника - ОСОБА_5,
заінтересована особа - Солом'янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва у складі судді Букіної О. М. від 21 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Левенця Б. Б. від 1 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ :
21 листопада 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Солом'янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій просила встановити факт народження, що національність ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Миколаєві Української PCP - «німкеня».
Заявник обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона народилася в сім`ї ОСОБА_6 та ОСОБА_8. Згідно із свідоцтвом про народження батька ОСОБА_6 до моменту зміни прізвища під час реєстрації шлюбу з ОСОБА_8, прізвище батька було «ОСОБА_8», а у графі національність було зазначено «німець». Крім того, у свідоцтві про народження заявниці у графі національність батька ОСОБА_6 вказано «німець». Посилалася на те, що на момент реєстрації шлюбу її батьків, з метою уникнення переслідувань з боку влади, вони приховали належність до німецької національності шляхом присвоєння подружжю спільного прізвища не чоловіка - «ОСОБА_8», а дружини - «ОСОБА_8». В позасудовому порядку відновити або підтвердити національність неможливо, а вимоги чинного законодавства України не передбачають порядку внесення змін, відновлення, підтвердження або встановлення факту реєстрації національності відділами реєстрації актів цивільного стану, тому у заявника фактично відсутні правові підстави для звернення з такими вимогами до цих органів. Заявник прагне відновити та зберегти своє етнічне німецьке походження відповідно до положень Закону України «Про національні меншини в Україні». Встановлення факту німецького походження необхідне їй для збереження етнічного походження свого роду.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні заявлених вимог.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», на яку посилається заявник як на підставу задоволення її вимог, передбачено, що громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати свою національність. Зазначена норма Закону не регулює встановлення факту, що має юридичне значення, про який просить заявник, тому в судовому порядку не підлягають встановленню юридичні факти щодо належності до певної національності. Способом відновлення порушеного права, якщо воно мало місце, може бути звернення до відповідного відділу реєстрації актів цивільного стану, а у разі відмови - оскарження її в судовому порядку, а не шляхом звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Сервіси для юристів