ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 535/171/20
провадження № 51-401км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170210000431, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» на користь ОСОБА_7 96 784,45 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 10 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Полтавський апеляційний суд 27 жовтня 2021 року скасував згаданий вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 цього Кодексу із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. В іншій частині вирок суду залишив без змін. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 10 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 21 грудня 2019 року близько 07:10, на законних підставах керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем ГАЗ АС-А 21R22 АХІ-1 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) рухаючись по вул. 49 Херсонської Гвардійської Дивізії від вул. 200 років Херсону у напрямку вул. Сенявіна у м. Херсоні, грубо порушуючи вимоги пункту 18.1, підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, де перебував пішохід, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати йому дорогу, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_7 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить змінити вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, стягнути з ОСОБА_6 на її користь 50 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а також змінити вироки місцевого та апеляційного судів та повністю задовольнити цивільний позов і стягнути з ТОВ «Агрофірма «Маяк» на її користь 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Обґрунтовуючи свої вимоги, потерпіла указує на те, що апеляційний суд при призначенні покарання ОСОБА_6 із застосуванням ст. 69 КК України не врахував повною мірою конкретних обставин справи та усіх даних про особу засудженого, а саме того, що останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відразу після вчинення ним ДТП зник з місця цього злочину та не намагався надати їй будь-яку допомогу, не викликав швидку допомогу, не відшкодував моральну шкоду. При цьому потерпіла зазначає, що наслідки у виді завданих їй злочином тяжких тілесних ушкоджень не можуть бути компенсовані відшкодуванням матеріальної шкоди, а саме лише шляхом відшкодуванням витрат виключно на ліки. Наголошує, що в матеріалах провадження відсутні обставини, які пом`якшують покарання засудженому. При цьому на її думку є такі, що обтяжують покарання, зокрема вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та тяжкі наслідки, які були спричиненні злочином. Стверджує, що покарання ОСОБА_6 повинно бути призначено без застосування положень статей 69, 75 КК України. Крім того вказує, що суди не врахувавши всіх обставин у цьому провадженні необґрунтовано та безпідставно задовольнили її цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди лише частково. Враховуючи глибину та тривалість своїх моральних страждань, вважає, що стягнення суми в розмірі 500 000 грн відповідатиме вимогам розумності та справедливості. Також зазначає, що апеляційний суд безпідставно не стягнув на її користь понесені нею витрати на правову допомогу у повному розмірі, а саме 50 000 грн, що було підтверджено відповідним договором.
Сервіси для юристів