Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 127/4720/17
провадження № 51-3202км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів: Мазура М. В., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Парусова А. М.,
захисника ВарчукаА. Б. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2004 року, ухвалу Верховного Суду України від 12 січня 2006 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 4 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2017 року,
встановив:
За вищевказаним вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожного засуджено: за ч. 4 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна;на підставі ст. 70 КК остаточно визначено кожному покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Верховний Суд України ухвалою від 12 січня 2006 року залишив указаний вирок без змін, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захисника Носовицького А. Г. - без задоволення.
3 березня 2017 року засуджений ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з клопотанням про приведення вищезазначеного вироку у відповідність із чинним законодавством та заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 4 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2017 року, в задоволенні вищезгаданого клопотання ОСОБА_2 відмовив на тих підставах, що останнього було засуджено за вчинення закінчених злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 КК, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, у зв'язку з чим положення ст. 68 КК в редакції Закону України від 7 вересня 2016 року №1492-VIII«Про внесення змін до деяких актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» (далі -Закон № 1492-VIII)до нього не можуть бути застосовані.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, застосувати до нього положення ст. 68 КК в редакції Закону № 1492-VIII та замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. Вважає, що суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про приведення вироку у відповідність зі ст. 68 КК в редакції Закону № 1492-VIII, оскільки ОСОБА_2, як він стверджує, безпосередньої участі у вчиненні умисного вбивства не брав.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_2 та його захисник Варчук А. Б., які взяли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.
У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив оскаржені судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин.
Як вбачається з матеріалів провадження, Апеляційний суд Донецької області ухвалив вирок від 5 липня 2004 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як суд першої інстанції в порядку КПК 1960 року. Вказане судове рішення було переглянуто в касаційному порядку, зокрема й за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2, і ухвалою Верховного Суду України від 12 січня 2006 року зазначений вирок залишено без зміни. Це рішення вказаного суду є остаточним, його оскарження не передбачено кримінальним процесуальним законодавством.
З огляду на викладене оскаржувані вирок Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2004 року й ухвала Верховного Суду України від 12 січня 2006 року не можуть бути предметом розгляду Верховного Суду, а тому доводи в касаційній скарзі засудженого в цій частині є безпідставними.
Сервіси для юристів