Постанова
іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 695/136/17
провадження № 51-5205км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Ковальчука О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 5 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1206250150001418, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що на підставі ст. 89 КК судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 5 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов'язки, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 76 КК. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 4 грудня 2016 року о 2-й год. з метою таємного викрадення чужого майна через паркан проник на подвір'я ОСОБА_2 на АДРЕСА_2, де за допомогою заздалегідь заготовленого ключа відчинив замок на дверях сараю, звідки викрав брухт чорного та кольорового металів на загальну суму 2079,69 грн.
Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 28 грудня 2017 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, посилаючись на пункти 1-3 ч. 1 ст. 438 КПК, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність прокурор убачає в тому, що суди обох інстанцій неправильно кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК, не визнавши наявності у його діях ознаки повторності, хоча щодо ОСОБА_1 досі триває кримінальне провадження за злочини, передбачені п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 393 КК, які він вчинив у період іспитового строку, визначеного за попереднім вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2010 року, судимість за яким помилково визнано судами погашеною. Також прокурор посилається на невиконання вказівок апеляційного суду щодо об'єднання цього кримінального провадження з вищевказаним, що призвело, на його думку, до порушення права обвинуваченого на захист, неправильної кваліфікації його дій та призначення надто м'якого покарання, вважаючи звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням несправедливим через м'якість.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, частково лише щодо доводів про безпідставне звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням.
Мотиви суду
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення майна ОСОБА_2, поєднаного з проникнення до іншого приміщення, є законними, обґрунтованими і в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
Що ж стосується тверджень прокурора про безпідставність невизнання у діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки повторності, то вони не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно з ч. 1 ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.
Сервіси для юристів