Постанова ККС ВП від 24.02.2020 року

ПОСТАНОВА

24 лютого 2020 року

м. Київ

Провадження № 51-907ск20

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Вус С.М., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 26 листопада 2001 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Апеляційного суду м. Севастополя від 26 листопада 2001 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено: за п. п. «а», «і», «ж», «з» ст. 93 КК України1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 187 КК України 2001 року до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України 2001 року до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю; за ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 357 КК України 2001 року до обмеження волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Цим вироком також засуджено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду України від 05 вересня 2002 року вищезазначений вирок в порядку ст. 396 КПК України частково змінено - перекваліфіковано дії ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 15, ч.5 ст. 185 на ч.1 ст. 14, ч. 5 ст. 185 КК України 2001 року, а дії ОСОБА_3 з ч. 4 ст. 19, ч. 5 ст. 185 на ч. 4 ст. 19, ч.1 ст. 14, ч. 5 ст. 185 КК України, з ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 357 на ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 357 КК України 2001 року та постановлено вважати кожного з них засудженими за цими законами до покарань, призначених судом, а на підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів, передбачених цими законами і тими, що вказані у вироку, стосовно ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_3 до остаточних покарань, які призначені судом, кожному. В решті вирок залишено без зміни.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 , в якій він порушує питання про перегляд ухваленого щодо нього вироку Апеляційного суду м. Севастополя від 26 листопада 2001 року.

Як убачається з доданих до касаційної скарги матеріалів, Верховний Суд України ухвалою від 05 вересня 2002 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника залишив без задоволення. Таким чином, оспорюване судове рішення вже переглядалось в касаційному порядку.

Виходячи із зазначеного та враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду України від 05 вересня 2002 року прийнято рішення по суті касаційних вимог, та, відповідно, вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання залишено без змін, приходжу до висновку, що судове рішення у цьому конкретному випадку перевірене судом касаційної інстанції, а відтак не може бути предметом касаційного перегляду вдруге.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 використав своє право на касаційне оскарження та зважаючи на те, що Кримінально-процесуальним кодексом 1960 року, за правилами якого був ухвалений оскаржуваний вирок, та чинним Кримінальним процесуальним кодексом не передбачено можливості повторного касаційного перегляду судових рішень, касаційна скарга засудженого не може бути предметом розгляду Верховного Суду.