Постанова
іменем України
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 159/3738/16-к
провадження № 51-9229км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Маринича В.К., Короля В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Вараниці Р.М.,
захисника Кондратюка В.В.,
розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014030000000288 від 11 липня 2014 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Запілля Любомльського району Волинської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в смт Голоби Ковельського району, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковельського міськрайонного суду від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 367 КК та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому той обвинувачувався.
Згідно з вироком ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, учиненого за таких обставин.
ОСОБА_1 обвинувачувався органом досудового розслідування у тому, що він, в період часу з 20 лютого 2013 року по 20 червня 2014 року, в м. Ковелі Волинської області, перебуваючи на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Західтепло», будучи наділений повноваженнями по виконанню адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, тобто будучи службовою особою, в порушення вимог посадової інструкції, пункту 6.24 статуту ТОВ «Західтепло», статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції 2000 року), статей 1, 1 7, 20 Закону України «Про теплопостачання», пункту 3.1 Умов та правил (ліцензійні умови) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 540 від 26 квітня 2006 року, пункту 8 Порядку розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС та на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, затвердженому постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 896 від 12 жовтня 2005 року, та додатку №1 до нього, ОСОБА_1 злочинно недбало ставлячись до своїх дій, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, подав до не уповноваженого органу за невстановленою формою розрахунок вартості тарифу 1 Гкал теплової енергії, що вироблялася модульними котельнями ТОВ «Західтепло», який був завищений зайвим показником, «Втрати тепла на теплотрасі», що призвело до затвердження такого розрахунку не уповноваженим органом без перевірки його правильності та обґрунтованості і подальшого використання ТОВ «Західтепло» у вищевказаних договірних відносинах із професійно-технічним училищем №5 міста Ковеля та Ковельським професійним ліцеєм за період часу з 20 лютого 2013 року по 20 червня 2014 року, у зв`язку з чим, вказаними двома навчальними закладами на рахунки ТОВ «Західтепло» було зайво сплачено грошові кошти в сумі 191 591,08 гривень, чим спричинено тяжкі наслідки у вигляді завдання матеріальних збитків Волинському обласному бюджету та вказаним закладам освіти у зазначеній сумі за вищевказаний період сукупно.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, у якому обвинувачувався, тому прийняв рішення про необхідність виправдати його за частиною 2 статті 367 КК.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05 липня 2018 року вказаний вирок залишено без зміни.
Постановою від 21 лютого 2019 року Верховний Суд скасував таку ухвалу апеляційного суду від 05 липня 2018 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 25 вересня 2019 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор вважає, що апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, всупереч вимогам статті 419 КПК, належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів ґрунтовного аналізу доводів, викладених в апеляційній скарзі, не надав відповіді на посилання апелянта, не навів мотивів, з яких ці та інші доводи апеляції визнав необґрунтованими.
У той же час, на думку прокурора, у порушення вказаних вимог закону свої висновки суд апеляційної інстанції обґрунтував доказами, які не досліджувалися судом, позбавивши тим самим права сторін на їх дослідження, оцінку і висловлення правової позиції щодо їх належності та допустимості.
Зокрема, апеляційний суд обґрунтував свої висновки показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вдавшись до їх аналізу, хоча безпосередньо свідків не допитував, позбавивши тим самим прокурора права на дослідження доказів, їх оцінку та обстоювання правової позиції обвинувачення.
Сервіси для юристів