Постанова ККС ВП від 23.03.2023 року у справі №542/1739/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 542/1739/19

провадження № 51-3155км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 липня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170270000217 від 29 квітня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Супротивна Балка Новосанжарського району Полтавської області та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ВирокомНовосанжарського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, і призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

Вирішено питання щодо цивільного позову, судових витрат і речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 27 квітня 2019 року приблизно об 11:30, перебуваючи поблизу присадибної ділянки на АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав ОСОБА_6 удари долонею рук в область голови, а потім два удари палицею в область передпліччя рук, заподіявши потерпілій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 18 липня 2022 року скасував згаданий вирок місцевого суду та звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрив. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишив без розгляду. Стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в сумі 3250 грн та витрати на залучення експерта в сумі 96 грн.

Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які її подали

У касаційній скарзі потерпіла просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, оскільки передбачені у ст. 49 КК строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності не закінчились через те, що останній ухилявся від суду, а саме без поважних причин неодноразово не з`являвся в судові засідання, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення за викладених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 125 КК потерпілою у касаційній скарзі не оспорюються. Тому згідно з ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє оспорюваного рішення в цій частині.

Що стосується доводів потерпілої про безпідставне звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, то Суд дійшов такого висновку.

З аналізу законодавства, що регулює питання звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.